FAMILY DOCTOR

12 Июн

Ендоцервіцит шийки матки: симптоми, лікування

Ендоцервіцит шийки матки: симптоми, лікування

эндоцервицитПро виникнення ендоцервіциту кажуть у разі запалення в області слизової шийного каналу.

У клінічній картині захворювання переважають скарги на виділення з піхви. Вони можуть бути слизовими, гноевіднимі, сирнистими, супроводжуються свербінням. Досить рідко можуть виникнути незначні болі в нижніх відділах живота. Характерні зміни виявляються під час гінекологічного дослідження і проведення кольпоскопії. Слизова піхви і шийки буде змінена внаслідок запальної реакції, що виявляється появою крововиливів, гіперемії і набряку слизової. У разі важкого перебігу ендоцервіціта можуть утворитися виразки.

Залежно від виявленого збудника інфекційного процесу у шийці проводиться етіотропна терапія, яка спрямована безпосередньо на боротьбу з патогенними мікроорганізмами.
Якщо в процесі обстеження виявляється домінуюча роль грибкової флори, то повинна бути призначена загальна та місцева протигрибкова терапія. Місцево рекомендується використовувати свічки, а також мазі, креми, гелі, які можна ввести у піхву за допомогою тампонів. Всередину застосовуються препарати флуконазолу та ітраконазолу в стандартних дозуваннях. При трихомонадной природі цервицита лікування повинна пройти пара разом, щоб не допустити в подальшому реінфіцірованія. Антипротозойні засоби призначаються місцево і для вживання всередину. Хламідійна природа запалення шийки вимагає призначення антибіотиків з урахуванням їх спектру (група макролідів), які діють на внутрішньоклітинні збудники, до яких відносяться хламідії.

Терапія неспецифічних цервіцитів полягає в місцевій терапії. Призначаються кошти у вигляді свічок, які купируют явища запалення, мають протизапальну дію. Більш швидкого одужання можна домогтися при використанні свічок, що містять гормональний компонент. Крім цього, повинна проводитися обробка шийки. Такі процедури слід комбінувати з місцевим лікуванням, тобто паралельно зі свічками робити обробки, наприклад, розчином хлорофіліпту або мірамістину, хлоргексидину.

Цей обсяг лікувальних заходів включає в себе перший або основний етап. У подальшому призначається відновне лікування, яке спрямоване на те, щоб нормалізувати мікробіоценоз піхви. Для цього рекомендується використовувати препарати з групи еубіотиків, наприклад, свічки ацілакт. Завдяки цьому, відбувається стимулювання зростання власної флори (лактобактерій), яка в нормі має бути присутня в піхву. Значним чином знижується частота розвитку рецидивів захворювання.

Жінки з ендоцервіцити схильні до вищого ризику з розвитку онкологічної патології шийки і приєднанню урогенітальних інфекцій. Це вимагає не тільки проведення динамічного спостереження, а й лікування статевого партнера в разі виявлення інфекцій з групи передаються статевим шляхом.

Гострий і хронічний ендоцервіцит: симптоми, лікування

Захворювання шийки запальної природи (ендоцервіцит) є поширеною патологією. Якщо говорити про частоті цієї групи захворювань, то вони становлять майже 70%.

Особливого значення набувають профілактичні огляди, під час яких можна оцінити стан шийки, а також взяти мазок для цитологічного дослідження. Необхідно враховувати, що наявність запалення в шийці схиляє розвитку змін на клітинному рівні і появі злоякісних процесів.

Виникнення ендоцервіціта обумовлено дією мікроорганізмів. До них відносяться умовно-патогенні штами і збудники специфічної природи. Якщо у жінки флора піхви не порушена, то це буде перешкоджати проникненню різних патогенних мікроорганізмів. При виникненні відповідних сприятливих умов відбувається посилене розмноження мікроорганізмів, що буде клінічно супроводжуватися появою запальних змін на шийці.

За рахунок наявних анатомічних особливостей шийка матки виконує важливі захисні функції. Коли ці захисні механізми (бар’єр) будуть порушені, то мікроорганізми вільно потрапляють в статеві шляхи жінки. Травматизація шийки може відбуватися після проведеного аборту, розривів у пологах і після діагностичних маніпуляцій.

Відповідно до існуючої класифікації ендоцервіцит може протікати в двох клінічних варіантах. Розрізняють гострий і хронічний перебіг захворювання.

Гострий ендоцервіцит

Гостре запалення ендоцервікса (ендоцервіцит) протікає з яскравою симптоматикою. Жінка обмечает, що у неї посилився кількість виділень. Крім цього, вони стають патологічно зміненими, змінюється їх колір, запах і консистенція. Є чіткий зв’язок між характером виділенням і видом збудника, який є причиною розвитку запалення. При паразитарної інвазії (трихомоноз) виділення набувають зеленуватий відтінок, мають пінистий характер. При грибковому ураженні шийки з’являється специфічний запах виділень, і вони густо покривають стінки піхви і поверхню шийки у вигляді плівки. Якщо виявляється вірусна інфекція, то звертає на себе увагу слизовий характер виділень. Гострий запальний процес супроводжується появою вираженої місцевої симптоматики. Особливо добре це можна спостерігати при кольпоскопічному дослідженні. Шийка виглядає набряклою, слизова гіперемована з явищами петехіальних крововиливів. Можуть утворитися виразки в разі важкого перебігу запального процесу.

Хронічний ендоцервіцит

Хронічний ендоцервіцит характеризується наявністю мізерної клінічної симптоматики і тривалим перебігом з періодами загострень. Виділення досить мізерні, не викликають значного дискомфорту. При проведенні огляду статевих шляхів виявляються зміни вторинного характеру, які свідчать про перенесений раніше запаленні.

Окремо необхідно зупинитися на формі ендоцервіциту, яка протікає на тлі вікових, так званих, атрофічних змін. Приєднання інфекції внаслідок гормонального дефіциту є характерним проявом менопаузальних розладів.

Ефективність проведених лікувальних заходів залежить від раціонально підібраної схеми терапії. У першу чергу слід повністю виключити вплив несприятливих факторів (наприклад, функціональні та нейроендокринні порушення). Якщо у жінки є супутні захворювання, то необхідно провести курс відповідної терапії. Починати лікування гострого або хронічного ендоцервіциту не має сенсу без виконання цих рекомендацій.

Медикаментозне лікування полягає в призначенні антибактеріальних, антипротозойних, протигрибкових засобів з урахуванням етіологічної ролі збудника.

У разі хронічних форм ендоцервіціта слід рекомендувати застосовувати імуностимулюючі засоби, які будуть сприятливо впливати на перебіг інфекційного процесу.

Після одужання жінка повинна проходити динамічний скринінг в кабінеті патології шийки (або кольпоскопії), щоб можна було своєчасно запобігти розвитку ускладнень.

Добавить комментарий


Слои по горизонтали
Увага! Інформація, опублікована на сайті, призначена тільки для ознайомлення. Описані методи діагностики, лікування, рецепти народної медицини і т.д. самостійно використовувати не рекомендується. Обов'язково проконсультуйтеся з фахівцем, щоб не завдати шкоди своєму здоров'ю!

� 2016 FAMILY DOCTOR |