FAMILY DOCTOR

23 Май

Гельмінти. ГЕЛЬМІНТОЗИ У ДІТЕЙ, лікування і діагностика

Гельмінти. ГЕЛЬМІНТОЗИ У ДІТЕЙ, лікування і діагностика

Сергій КРАМАРЕВ
доктор медичних наук,
Національний медичний університет імені 0.0. Богомольця
  
Гельмінтози – найпоширеніші захворювання людини. За даними ВООЗ, у світі лише аскаридозом щорічно уражається 1,2 млрд осіб. В Європі гельмінтозами уражений кожен третій мешканець. У Росії щорічно офіційно реєструють близько 2 млн захворювань на гельмінтози. Згідно з експертними оцінками, справжня кількість становить 22 млн осіб. У Росії на ентеробіоз хворіють 20% дітей, які відвідують дитячі дошкільні установи. В Україні офіційно щорічно реєструють 300–400 тис. випадків гельмінтозів, із них 80% – серед дітей.
Про істинне поширення гельмінтозів в Україні свідчить кількість проданих антигельмінтних препаратів. В Україні в 2004 р. продано 4165500 упаковок антигельмінтних засобів (information of Business Credit Co, 2005). Якщо припустити, що на курс лікування певного гельмінтозу потрібно 1–3 упаковки препарату, то кількість щорічно реєстрованих випадків гельмінтозів у країні сягає 1–2 млн випадків.
На сьогодні у світі відомі 342 види гельмінтів, які можуть спричинити захворювання людини. В Україні виявлено близько 30 видів гельмінтів.
 
Серед усіх гельмінтозів, зареєстрованих в Україні, за даними офіційної статистики, в 2004 р. найпоширенішими є ентеробіоз – 74,8%, аскаридоз – 21,08%, трихоцефальоз – 3,5%. Серед решти гельмінтозів найчастіше у нашій країні реєструють опісторхоз, гіменолепідоз, ехінококоз, дирофіляріоз, токсокароз.

 ВИДИ ГЕЛЬМІНТОЗІВ У ДІТЕЙ

  Ентеробіоз
– свербіж у періанальній ділянці, промежині, статевих органах;
– астеноневротичний синдром із порушенням сну;
– затяжний ентероколіт;
– синдром гострого апендициту;
– вульвовагініти, парапроктит;
– мастурбація;
– енурез;
– запалення рогівки (Keratitis dendritica).
Аскаридоз
– субфебрилітет, висип на шкірі;
– диспептичний синдром: біль у черевній порожнині «летючого» характеру, втрата маси тіла, нудота, блювання, метеоризм, нестійкі випорожнення, схильність до закрепів, відрижки;
– бронхолегеневий синдром: сухий або вологий кашель із розвитком еозинофільних інфільтратів (синдром Лефлера) у поєднанні з алергійним дерматозом, обтурація бронхів, еозинофілія на тлі лейкоцитозу;
– обструктивний синдром із розвитком кишкової непрохідності, обтураційні жовтяниці. У разі масивної інвазії можливий розвиток гранулематозного гепатиту з гепатоспленомегалією, жовтяницею, підвищенням у крові активності трансаміназ, лужної фосфатази, рівня білірубіну;
– астеноневротичний синдром;
– порушення нічного сну (викрики, стогін, метання уві сні, часте пробудження, плач, безсоння, кошмарні сновидіння). У разі тяжкого перебігу можливий розвиток екламптичних, хореатичних і епілептичних нападів;
– свербіж, почервоніння шкіри навколо ануса;
– ознаки ослаблення імунітету: часті й тривалі захворювання, рецидивні стоматити та гінгівіти або гнійні захворювання шкіри й слизових оболонок.
Трихоцефальоз
– зазвичай перебіг безсимптомний;
– шлунково-кишкові розлади: диспептичний синдром, здуття живота, діарея з домішками крові, рідко – випадання прямої кишки, блювання, закреп;
– анемія, гіпоальбумінемія;
– діти молодшого віку можуть відставати у фізичному та розумовому розвитку.
Гіменолепідоз
– здебільшого інвазія має легкий перебіг без характерних симптомів;
– у дітей раннього віку постійними скаргами є біль у черевній порожнині, чергування проносів і закрепів;
– нудота, іноді блювання, зниження  апетиту,  слинотеча, печія;
– ураження нервової системи; головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, неспокійний сон, хореатичні й епілептиформні напади, псевдоменінгіти;
– алергійні реакції: висипи на шкірі, вазомоторний риніт, бронхоспазм.
– алергійні реакції: висипи на шкірі, вазомоторний риніт, бронхоспазм.
Опісторхоз
– субфебрилітет;
– біль у правому підребер’ї;
– висипи на шкірі;
– диспептичний синдром, гастрит, панкреатит, гастродуоденіт;
– постійний катаральний синдром;
– нестійкі випорожнення, закрепи;
– лімфаденопатія;
– артралгії;
– збільшення печінки;
– еозинофілія, гіпоальбумінемія, підвищена ШОЕ, анемія;
– відставання у фізичному розвитку;
– легеневий синдром у вигляді летких інфільтратів або пневмонія;
– виражені дистрофічні зміни в міокарді;
– у разі тяжкого перебігу розвивається гепатит;
– хронічна стадія опісторхозу в дітей в ендемічних зонах має ознаки вираженої холепатії, диспептичного й астенічного синдрому.
Токсокароз
– астматичний синдром, кашель, інфільтрати в легенях;
– міокардит;
– ураження суглобів;
– алергійні ураження шкіри (свербіж, еритематозні та папульозні висипи);
– рецидивний субфебрилітет;
– стійка гіпереозинофілія з розвитком еозинофільно-лейкемоїдних реакцій крові;
– гіпергаммаглобулінемія;
– лімфаденопатія;
– гепатомегалія;
– диспептичний синдром: біль у черевній порожнині, нудота, нестійкі випорожнення;
– епілептиформні напади, парези, паралічі;
– ендофтальміт, гранульоми сітківки в дітей старшого віку;
– ремісії та загострення захворювання тривають від 5–8 міс до 2–3 років.
Дирофіляріоз
– утворення хворобливих вузлів під шкірою на місці укусу комара, які поступово збільшуються в розмірах. Найчастіше вузли формуються біля ока, на тулубі, руках і ногах;
– протягом 90 днів утворюється хворобливий набряк, абсцес на місці вузла;
– ураження легенів, яке супроводжується кашлем, болем за грудиною;
– парестезії;
– гіпотермія.

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ГЕЛЬМІНТОЗІВ

 Прямі гельмінтологічні дослідження випорожнень:
– метод нативного мазка;
– методи збагачення (Фюлле-борна, Калантарян);
– метод Бермана для діагностики стронгілоїдозу, анкілостомозу.
Спеціальні методи дослідження на ентеробіоз:
– зшкребок із періанальних складок;
– метод Гіммельфарба за допомогою ватного тампона, закладеного на ніч в анальний отвір;
– дослідження анального слизу, взятого за допомогою очного шпателя;
– дослідження обсіменіння шкіри за допомогою липкої стрічки, спеціальних скелець.
Дослідження мокротиння (аскариди, анкілостоми, стронгілоїди), жовчі (лямблії, фасціоли, анкілостоми, опісторхи, клонорхи), сечі (сечостатевий шистосомоз), біоптатів тканин (трихінели).
Загальний аналіз крові:
– анемія – дифілоботріоз, трихоцефа-  льоз, теніархоз, теніоз;
– еозинофілія – токсокароз, трихіноз, аскаридоз, стронгілоїдоз, анкілостомідоз.
Товста крапля крові – філяріоз.
Офтальмоскопія – цистицеркоз очей.
Рентгенографія, УЗД – ехінококоз, цистицеркоз, трихіноз.
Імунологічні методи діагностики (ІФА) – частіше використовують для діагностики токсокарозу, ехінококозу, цистицеркозу, альвеококозу, трихінозу.

ЛІКУВАННЯ ГЕЛЬМІНТОЗІВ

Нині в арсеналі лікаря є більше десятка антигельмінтних препаратів. Під час вибору методу лікування глистних інвазій необхідно враховувати специфічну активність анти-гельмінтного препарату, його перено-симість, преморбідний фон у дитини.

Одним із перспективних антигельмінтних засобів нині є синтетичний препарат Ворміл (альбендазол), основною складовою якого є похідне бензимідазолу. Відмінною рисою Вормілу є його широкий спектр дії, висока ефективність і низька токсичність. Він проявляє активність у всіх стадіях розвитку гельмінтів – яйця, цисти, личинки, дорослі форми.
Ворміл випускають у вигляді таблеток по 400 мг і в зручній для педіатричної практики формі – сиропі, 10 мл якого містять 400 мг препарату (див. таблицю).

Особливості призначення Вормілу при глистних інвазіях

Необхідно пам’ятати, що терапія гельмінтозів повинна бути спрямована не лише на знищення збудника захворювання, а й на ліквідацію наслідків його життедіяльності в організмі дитини (ендотоксикоз, алергізація, анемія тощо), можливих проявів токсикозу, алергії в результаті масової загибелі гельмінтів на тлі застосування антигельмінтного засобу.
 
Враховуючи вищезазначене, лікування гельмінтозів слід проводити в З етапи:
1 етап – за 3–5 днів до призначення антигельмінтного препарату проводять курс лікування антигістамінними засобами й ентеросорбентами (силікатними, алюмосилікатними, органомінералами).
2 етап – Ворміл у 1-й день лікування застосовують 1/2 разової дози, на 2–5 день – у повній дозі. На фоні вживання препарату слід продовжувати лікування антигістамінними засобами й ентеросорбентами. В разі ентеробіозу в 1-й день призначають повну дозу препарату.
3 етап – протягом 5 днів після завершення лікування Вормілом продовжують застосування антигістамінних засобів і ентеросорбентів, до схеми лікування додають пробіотики, які призначають протягом 2-3 тижнів.
Перед призначенням Вормілу, в дні його вживання і наступного дня після лікування дітям призначають їжу, яка містить мало жирів, легко засвоюється, в рідкому й напіврідкому вигляді (супи, рідкі каші, протерте м’ясо й овочі, кисломолочні продукти).
Необхідно враховувати, що перед призначенням Вормілу, як і іншого антигельмінтного засобу, необхідно зробити ретельне вологе прибирання приміщення, вимити дитячі іграшки, перед сном і після нього прийняти душ, поміняти натільну білизну. У дні лікування й упродовж кількох днів після нього постільну білизну слід щодня прасувати гарячою праскою.
Запорукою ефективності дегельмінтизації є вживання Вормілу всіма членами сім’ї, які контактують із дитиною.

ПРОФІЛАКТИКА ГЕЛЬМІНТОЗІВ:

– формування здорового способу життя;
– дотримання санітарно-гігієнічних норм у сім’ї, дитячих установах, лікарнях (обов’язково мити руки після вулиці, туалету, кожна дитина та члени сім’ї повинні мати власні предмети особистої гігієни тощо);
– правильна кулінарна обробка харчових продуктів. Великий ризик ураження гельмінтами під час споживання сирокопчених, свіжозаморожених, недостатньо термічно оброблених продуктів. Необхідно ретельно мити фрукти, овочі, ягоди;
– вживання лише фільтрованої водопровідної або кип’яченої води;
– запобігання фекальному забрудненню навколишнього середовища;
– правильне утримання домашніх тварин, їх обстеження на гельмінти, дегельмінтизація;
– раннє виявлення хворих, своєчасне їх лікування;
– в разі ентеробіозу важливим є дотримання чистоти рук і нігтів, підмивання дитини на ніч і щоранку з милом, заміна натільної та постільної білизни щодня, прасування її гарячою праскою, вологе прибирання приміщень із використанням крутого окропу;
– хіміопрофілактика гельмінтозів двічі на рік. Для цього застосовують антигельмінтні препарати з широким спектром дїї.
 
Схема профілактики глистних інвазій Вормілом:
Двічі на рік для всієї сім’ї дорослим і дітям, старшим 2 років, 1 таблетка (400 мг) або 10 мл суспензії (400 мг) один раз на добу після їди протягом 3 днів
 
Показання до медикаментозної профілактики гельмінтозів:
1. Постійне проживання дітей у закритих дитячих колективах.
2. Постійний контакт із домашніми тваринами.
3. Контакт із землею (проживання в сільській місцевості, ігри в піску тощо).
4. Часті подорожі в екзотичні країни.
5. Захоплення полюванням, риболовлею, футболом, пляжним волейболом тощо.

Добавить комментарий


Слои по горизонтали
Увага! Інформація, опублікована на сайті, призначена тільки для ознайомлення. Описані методи діагностики, лікування, рецепти народної медицини і т.д. самостійно використовувати не рекомендується. Обов'язково проконсультуйтеся з фахівцем, щоб не завдати шкоди своєму здоров'ю!

� 2016 FAMILY DOCTOR |