FAMILY DOCTOR

06 Дек

ЛІКАРЕМ БУТИ НЕ МРІЯВ, АЛЕ У ВИБОРІ НЕ ПОМИЛИВСЯ

Його «лікарське» життя не вимріяне з дитинства. Закінчивши у 1977 році середню школу № 22 в Києві, юнак вступив до Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця, на 1 лікувальний факультет. Про цей період Володимир ДЕНИСЕНКО, нині член Асоціації сімейних лікарів, головний лікар Гатнянської медичної амбулаторії загальної практики – сімейної медицини Києво-Святошинського району Київської області згадує так: «Не скажу, що з дитинства марив медициною. Я скоріше почувався боржником перед лікарями, які змалечку мною, «непосидою»,  опікувались. Остаточну крапку у виборі професії поставили члени приймальної комісії своїм незвичним (медичним) гумором. Я тоді подумав: у такому «похмурому і скорботному» вузі –такі веселі і доброзичливі люди.
Вже на першому курсі мені до рук потрапила книга А. Булгакова  «Записки молодого лікаря»,  яка буквально вкарбувалася в мою душу і зумовила всю подальшу фахову діяльність. Професія земського лікаря, спеціаліста з «усієї» медицини, а не певної її частини, здавалася найцікавішою, важливішою за хірургію, акушерство чи дерматовенерологію. Але в ті роки практикувалася вузька спеціалізація, на кожен орган був свій вузький спеціаліст, тому після закінчення інституту пішов працювати на «швидку», де різноманітна патологія зустрічається майже на кожному кроці, під час кожного виклику.
Набував досвіду, працював на кардіореанімаційній бригаді, проте довго не вагався, коли запропонували піти працювати в село – «лікарем від усіх хвороб».
А в селі немає ні вихідного, ні свят, ні дня, ні ночі, щоб комусь не стало погано або занадто вже «добре», так добре, що без медичної допомоги не обійтися. «За що боролись – на те й напоролись!». Отримав «земську» практику майже «в повному обсязі», за винятком хіба що брички з конюхом, револьвера та матеріального статуса земського лікаря.
Поспішав на виклики верхи на велосипеді, поки одного дня «вдячні» пацієнти не поцупили велосипеда прямо з-під вікон амбулаторії. Пригадався герой із дитячого мультика – поштар Пєчкін: «Я чому такий злий був? Бо велосипеда у мене не було!». Мабуть, лікар з велосипедом був вже занадто добрий…
Йшли роки, і технічний прогрес докотився й до села Гатне. Сільські амбулаторії загальної практики – сімейної медицини отримали автомобілі!
Дарма, що це були УАЗи, від яких відмовилось МНС. Це всюдихід, хоча й ненажера щодо пального. Але радість від отриманого авто відразу затьмарили винахідливі керівники служби ДАІ. Чого вони тільки не вигадували, щоб відмовити в реєстрації машини! Казкове «піди туди – не знаю куди, принеси те – не знаю яке» – дитячі витівки порівняно з тими довідками, які потрібно було добути. І все ж таки, через рік (!) після отримання, автомобіль «медична допомога» було зареєстровано.
Нині Гатнянська медамбулаторія загальної практики – сімейної медицини оснащена за табельним розписом, моторизована, готова надати як швидку, так і кваліфіковану медичну допомогу».
Ось так стисло розповів про свою медичну практику в селі Гатному Володимир Віталійович ДЕНИСЕНКО, який працює тут головним лікарем і  готовий завжди прийти на допомогу пацієнтам – мешканцям села. Знаходять його навіть під час відпустки! Не поїхав нікуди на відпочинок – «вичеплять» і серед ночі. Офіційно в селі проживає 3,5 тисячі мешканців, а насправді ж – до 12 тисяч, бо село неподалік столиці. А на цю кількість люду – головлікар, лікар-стоматолог, акушерка. Фельдшера немає. Як відомо, молодь не дуже хоче їхати на село. Зарплати мізерні, житлом не забезпечують, умов ніяких… (одиниці можуть похвалитися турботою про лікаря, якимись соціальними «благами» для медиків).
Гатнянська амбулаторія розташована в пристосованому приміщенні. Щоправда, сільський голова Володимир Опанасович Тимошевський обіцяє ремонт зробити, каналізацію, євровікна… Вже придбали пральну машину-автомат, а це неабияка зручність і полегшення в роботі для медперсоналу.

Незважаючи на щоденні клопоти та труднощі, сімейний лікар Гатного несе свою почесну службу, радіє, коли щось вдається. До речі, серед сіл району в цьому році показник смерності найнижчий у Чабанах, Вишневому і – в Гатному, а народжуваність на 1 дитинку збільшилася.
Зазвичай ті, хто багато працює, виявляє себе більше у справах, скромні, не люблять багато говорити – надто ж про себе. В сім’ї Володимира Віталійовича він не один медик. Можна вже сказати, що народжується лікарська династія, адже дружина – теж лікар, працює в Києві на «швидкій». І старший син обрав медицину – закінчує 2-й курс медуніверситету. Менший – ще школяр, закінчив 10-й клас.
У вільний від роботи час (хоча коли він є, той час?!) любить Володимир Віталійович подорожувати, відпочивати на природі. Захоплюється малярством. Каже, подарували йому олійні фарби – почав малювати, так, для себе. А тепер дуже ця справа подобається! Іншим також рекомендує, адже це чудовий спосіб заспокоїтися, побути наодинці зі своїми думками, знайти душевну рівновагу…

Міток немає

Добавить комментарий


Слои по горизонтали
Увага! Інформація, опублікована на сайті, призначена тільки для ознайомлення. Описані методи діагностики, лікування, рецепти народної медицини і т.д. самостійно використовувати не рекомендується. Обов'язково проконсультуйтеся з фахівцем, щоб не завдати шкоди своєму здоров'ю!

� 2016 FAMILY DOCTOR |