FAMILY DOCTOR

26 Май

ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНОЇ ТА СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ

ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА

ВРОДЖЕНОЇ ТА СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ

Основою психічного, соматичного і репродуктивного здоров’я визнано геномне здоров’я, а майбутнє медицини – це рідкісні спадкові захворювання та зміна патогенетичного їх лікування з урахуванням механізмів розвитку хвороби на етіологічне – генними конструкціями, нуклеїновими кислотами тощо.

Наталія УДОВІКА
доцент кафедри акушерства, гінекології та перинатології
Луганського державного медичного університету

В’ячеслав КЛАДІЄВ
лікар акушер-гінеколог вищої категорії
Луганського міського пологового будинку

В Україні збільшується кількість дітей з генетичними порушеннями та вродженими вадами розвитку (ВВР). Частота данної патології сягає 3 – 5% від загальної кількості новонароджених. Ще у 15% дітей вади розвитку виявляються протягом перших 5 – 10 років життя. Генетичні хвороби та грубі аномалії розвитку плода обумовлюють до 60% мимовільних викиднів у першому триместрі вагітності. Спадкова патологія з людиною залишається на все життя. На жаль, переважна частина спадкової і вродженої патології має вітальний характер; крім цього, 2% усіх живих новонароджених мають ВВР, які  потребують хірургічного або косметологічного виправлення.
До вроджених дефектів та генетичних порушень призводить сукупність негативних зовнішніх умов (вплив тератогенних факторів), а також хромосомні та генетичні порушення (спадкова патологія).

____________________________________________________________________________________________________________________

плодКалендар закладки органів і систем у людини
 2-й – 8-й тиждень вагітності – закладка кінцівок
4-й – 7-й – очі та серце
5-й – 6-й – губи
6-й – 10-й – зуби та вуха
6-й – 11-й – мозок
10-й – 11-й – зев
11-й – 12-й – органи травлення
16-й тиждень – завершується диференціація зовнішніх статевих органів

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Тератогенні фактори:

Один із сучасних напрямів медицини й ефективний резерв для зниження перинатальної захворюваності, смертності та інвалідності – це пренатальна діагностика ВВР і спадкової патології.

ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА

Пренатальна діагностика – це вторинна профілактика вроджених вад розвитку у дітей. Водночас неправильно трактувати завдання пренатальної діагностики як розв’язання питання «кому жити, а кому ні». Навпаки, за умови своєчасної пренатальної діагностики, термінової хірургічної допомоги новонародженому можна запобігти летальності, своєчасно скоригувати вади за допомогою фетальної хірургії та ендоскопії,  а також підтримати батьків у правильності обраного ними рішення щодо цього.
Проведення пренатальної діагностики потребує одна з 8 – 10 родин. У середньому, 10% від загальної кількості дітей з ВВР та спадковою патологією народжуються від жінок групи високого ризику; інші 90% – від вагітних невизначеного ризику. Тому доцільна пренатальна діагностика у всіх вагітних з використанням скринінгових програм.

Основні завдання  пренатальної діагностики

♦ визначення  прогнозу здоров’я майбутньої дитини;
♦ інформування майбутніх батьків щодо ступеня ризику народження хворої дитини;
♦ за наявності високого ступеня ризику спадкової та вродженої патології інформування щодо можливостей подальшого виношування вагітності або прийняття усвідомленого поінформованого рішення вагітної щодо переривання вагітності відповідно до чинного законодавства;
♦ забезпечення оптимального ведення вагітності та ранньої діагностики внутрішньоутробної патології.

До методів пренатальної діагностики належать: ультразвукове дослідження, сонографія, генетичний амніоцентез, біопсія хоріона і трофобласта, кордоцентез (забір пуповинної крові), дослідження крові вагітної (визначення рівня альфа-фетопротеїну та інших біохімічних маркерів), фетоскопія.

Сучасний пренатальний скринінг неможливий без наявності спеціальної комп’ютерної програми щодо розрахунку ризику, яка враховує багато факторів. В такому разі скринінговим тестом є не окремо взятий показник, а показник сумарного ризику, розрахований на підставі даних, що були вивчені.

Визначення прогнозу народження дитини з вродженою і спадковою патологією  у сім’ї, розрахунку вірогідного ризику патології та поінформованій  допомозі сім’ї у прийнятті рішення щодо народження дитини надається лікарем-генетиком під час медико-генетичного консультування.
Медико-генетична допомога населенню України надається спеціалістами міжрайонних медико-генетичних кабінетів/консультацій, медико-генетичних консультацій центрів планування сім’ї та репродукції людини, обласних медико-генетичних центрів/консультацій, спеціалізованих медико-генетичних центрів, інститутів АМН України. Медико-генетична служба здійснює свою роботу в тісному контакті з акушерсько-гінекологічною, неонатологічною, педіатричною, терапевтичною та іншими. Під час проведення медико-генетичного консультування лікар-генетик дотримується правил біоетики і деонтології. У медико-генетичні заклади пацієнти звертаються за направленням лікарів різного фаху, лікарів-генетиків, за самозверненням, а також скеровуються спеціалістами після виявлення патології в разі виконання скринінгових програм.
Диспансерний нагляд хворих на генетичну патологію здійснюється за регіональним принципом згідно з Нормативами надання медико-генетичної допомоги, затвердженими Наказом № 641/84 від 31.12.2003 р.
Якщо мають місце нижчевказані стани, медико-генетичну консультацію бажано проводити поза вагітністю з детальною випискою про перебіг попередніх вагітностей, пологів, стану новонародженого, результатів обстеження, даних патологоанатомічного дослідження.

Показання до медико-генетичного консультування

(Додаток 7 Наказу  № 503 МОЗ України  від 28.12.2002)

1. Вік вагітної – 35 років і більше. Вік чоловіка – 40 років і більше.
2. Наявність у одного з подружжя хромосомної перебудови або вади розвитку.
3. Наявність в анамнезі дітей з:
♦ спадковими хворобами обміну;
♦ спадковими хворобами, пов’язаними зі статтю;
♦ вродженою гіперплазією кори наднирників;
♦ вродженими вадами розвитку – ізольованими або множинними;
♦ хромосомними захворюваннями;
♦ розумовою відсталістю;
♦ мертвонародженням.
4. Наявність вищезазначеної патології серед родичів.
5. Кровнородинний шлюб.
6. Звичне невиношування вагітності не встановленого генезу.
7. Несприятливі впливи у ранні терміни вагітності (захворювання, діагностичні або лікувальні процедури, прийом медикаментів).
8. Ускладнений перебіг вагітності (загроза переривання з раннього терміну, яка не піддається терапії, багатоводдя і маловоддя).
9. Патологія плода, виявлена під час ультразвукового дослідження.
10.  Зміна показників скринінгових факторів: альфа-фетопротеїну, ХГЧ, естріолу.
11. Наявність у подружжя шкідливих факторів, пов’язаних із професією.
12. Первинна аменорея, порушення менструального циклу не виявленого генезу.
13. Сім’ї з непліддям.

Концентрація маркерних білків залежить від терміну вагітності, ваги жінки, стану плода, наявності екстрагенітальної патології у вагітної тощо.
Вагітним жінкам, які були обстежені у першому триместрі вагітності, рекомендується у другому триместрі визначати лише рівень АФП.

Програма біохімічного обстеження як пренатальний скринінг

Результати біохімічного скринінгу:
♦ ризик хвороби Дауна – зниження рівня РАРР-А та підвищення вмісту  b-ХГ в I триместрі;
♦ ризик хвороби Дауна – зниження рівня АФП, естріолу та підвищення вмісту   b-ХГ у II триместрі;
♦ ризик дефекту невральної трубки у плода – підвищення рівня АФП.
Коливання біохімічних маркерів бувають у разі загрози переривання, багатоплідній вагітності, резус-конфлікті, цукровому діабеті, патології печінки, плацентарній недостатності, загибелі плода, затримці росту плода, прееклампсії тощо.
* Примітка (ці дані отримані пізніше, ніж вийшов наказ № 641/84):
а) І.Ю.Гордієнко вказує на значущість рівня b-ХГ, а не ХГ у ІІ триместрі вагітності;
б) В.Зукін вказує на доцільність четверного тесту у II триместрі – рівень АФП,  β-ХГ, вільного естріолу та рівня інгібіну А (quadriple-test);
в)  В.Зукін вказує на інтегрований тест – поєднання аналізу біохімічних маркерів I та II триместру, а також данних ультразвукового дослідження I триместру з вимірюванням шийної складки.
Після 39 років біохімічний скринінг є недоцільним, бо доцільна цитогенетична пренатальна діагностика за допомогою інвазивних процедур.
Крім визначення рівня біохімічних маркерів, у програмі пренатального скринінгу важлива роль відводиться ультразвуковому дослідженню (УЗД).
УЗД не має негативного впливу на плід. За допомогою УЗД скорочень серця плода є можливим з 7-го тижня розвитку, рухів тіла – з 8-го, рухів кінцівок – з 9-го тижня гестаційного віку.
УЗД дає можливість пренатально діагностувати вади розвитку плода, патологію з боку центральної нервової системи (гідроцефалія, мікроцефалія, аненцефалія, енцефалоцеле, spina bifida), серцево-легеневої системи (вроджені вади серця, кісти грудної клітки, плевральний випіт), шлунково-кишкового тракту (асцит, діафрагмальна грижа, атрезія дванадцятипалої кишки тощо), нирок (полікістоз, гідронефроз-гідроуретер, агенезія нирок), провести фотометрію (вимірюють біпаріетальний розмір голівки, довжину стегна, окружність живота, грудної клітки), реєструвати частоту серцевих скорочень та дихальних рухів, діагностувати багатопліддя, патологічний розвиток вагітності, визначити товщину, локалізацію, ступінь зрілості плаценти, встановити її передлежання, відшарування; кількість навколоплідних вод; під контролем ультразвуку проводяться інвазивні маніпуляції (амніоцентез, біопсія ворсин хоріону, кордоцентез, внутрішньоутробна трансфузія, дренування кістозних утворень).

Ризик хвороби Дауна за результатами УЗД

♦ ризик хвороби Дауна – збільшення комірцевого простору понад 2,5 мм та відсутність носової кістки в I триместрі;
♦ збільшення біпарієтального розміру, зменшення довжини стегна, затримка розвитку, брахіцефалія, збільшена шийна складка, гіпотонія м’язів, пієлоектазія, короткі пальці, гіпертелоризм, висунутий язик, низькорозташовані вуха, монголоїдний розріз очей, ехогенні включення в кишечнику, печінці, серці; супутні вроджені вади серця, атрезія кишечнику у II триместрі.

Медико-генетична допомога вагітним з високим генетичним ризиком охоплює: медико-генетичне консультування, у т.ч. клініко-генеалогічний аналіз сім’ї; дослідження біохімічних маркерів вродженої та спадкової патології у сироватці крові матері; ультразвукове дослідження стану плода; за необхідності – проведення інвазивних методів пренатальної діагностики з використанням цитогенетичних, біохімічних, молекулярних досліджень; бактеріологічні та вірусологічні дослідження біологічного матеріалу вагітної для виявлення внутрішньоутробного інфікування плода.

Показання для проведення інвазивної пренатальної діагностики
♦ вік жінки – до 18 та після 35 років;
♦ наявність у сім’ї дитини (плода) з хромосомною хворобою або вадами розвитку;
♦ наявність у батьків хромосомної патології, хромосомної перебудови або генних мутацій (для яких картований ген);
♦ моногенні хвороби, що раніше діагностовані у родині або у найближчих родичів (для яких картований ген);
♦ виявлення ультразвукових маркерів хромосомних хвороб у плода;
♦ позитивні результати біохімічного скринінгу у І або ІІ триместрі вагітності.
Інвазивні методи дослідження плода передбачають одержання матеріалу від плода з подальшим його терміновим цитогенетичним, молекулярно-генетичним чи біохімічним дослідженням залежно від виду досліджуваної патології.

Лабораторний аналіз плодового матеріалу

Пренатальна диспансеризація

Пренатальна диспансеризація – система, що включає заходи, спрямовані на антенатальну охорону плода і профілактику перинатальних ушкоджень. Суб’єктом диспансеризації є плід як пацієнт, а не вагітна жінка.
Тактика ведення вагітності в кожному випадку вирішується індивідуально і залежить від терміну гестації, тяжкості аномалії плода та рівня постнатальної спеціалізованої допомоги. Продовженням етапу встановлення пренатального діагнозу і комплексного спостереження за плодом є програмоване, тактовне, бережне родорозрішення, інтенсивна терапія і нагляд за новонародженим, а також медичний контроль за дітьми першого року життя. З цією метою проводиться пренатальний консиліум  за участю лікаря-генетика, спеціаліста  пренатальної ультразвукової діагностики, лікаря акушера-гінеколога, лікаря-неонатолога, дитячого хірурга та лікарів інших спеціальностей.
У неонатальному  періоді лікарем-генетиком та неонатологом проводиться верифікація діагнозу вродженої та спадкової патології, виявленої пренатально, шляхом співставлення даних пре- та постнатального соматогенетичного обстеження пробанду, синдромологічного аналізу виявлених ознак вродженої та спадкової патології з використанням експертних комп’ютерних систем, каталогів, проведенням відповідного лабораторного дослідження.
У випадку антенатальної загибелі плода, мертвонародження верифікація діагнозу проводиться під час патологоанатомічного дослідження за участю лікаря-генетика.

Помилки та проблеми пренатального скринінгу в Україні
1. Звернення до жіночої консультації вже після настання вагітності.
2. Відсутність єдиних методичних принципів.
3. Використання реагентів низької якості та тих, які не призначені для пренатального скринінгу (ХГ замість бета-ХГ).
4. Низький рівень ультразвукового оснащення, недостатня кваліфікація лікаря.
5. Відсутність спеціальних комп’ютерних програм, розрахунок ризику рукою.
6. Відсутність можливості проведення інвазивної процедури у скрин-позитивних пацієнтів.
7. Нерозуміння пацієнтами та лікарями акушерами-гінекологами того, що немає жодної скринінгової програми, яка б гарантувала на 100% відсутність патології у дитини.

ХОЧЕТЕ ЗНАТИ БІЛЬШЕ – ПРОЧИТАЙТЕ:

1. Гордієнко І.Ю. Практичні підходи до пренатальної діагностики вродженої та спадкової патології // Мистецтво лікування. – 2008. – №37. – С. 27-31.
2. Зукин В. Пренатальный генетический скрининг в современной фетальной медицине // З турботою про жінку. – 2009. – №7. – С. 10-13.
3. Лук’янова  І.С., Медведенко Г.Ф., Журавель І.А, Сопко Я.О. Вроджені вади розвитку: пренатальні та постнатальні аспекти // Мистецтво лікування. – 2008. – №37. – С. 24-26.
4. Природжені вади розвитку.  Д.Госсет та Е.Гуревич // Посібник з гінекології та акушерства університету Дж.Хопкінса. – 2-е вид. 2002. – С. 179-189.
5. Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні. Наказ МОЗ України №34 641/84  від 31.12.2003.

Добавить комментарий


Слои по горизонтали
Увага! Інформація, опублікована на сайті, призначена тільки для ознайомлення. Описані методи діагностики, лікування, рецепти народної медицини і т.д. самостійно використовувати не рекомендується. Обов'язково проконсультуйтеся з фахівцем, щоб не завдати шкоди своєму здоров'ю!

� 2016 FAMILY DOCTOR |