FAMILY DOCTOR

02 Дек

Випадіння волосся

Випадіння волосся

Вікторія ТКАЧЕНКО
к.мед.н., асистент кафедри сімейної медицини НМАПО ім. П.Л.Шупика

Волосся здавна вважається окрасою і предметом гордості людини. В сучасних умовах випадіння волосся є проблемою – як для чоловіків, так і для жінок. За статистикою більше 60% чоловіків і 37% жінок страждають від втрати волосся в тій чи тій формі, але тільки 3%  з них звертаються до фахівця з метою відновлення волосся і активно борються з цією недугою.  

Для розуміння того, чому відбувається випадіння волосся, важливо зрозуміти нормальний цикл росту волосся. Волосяний мішечок є анатомічною структурою, з якої росте і розвивається стрижень волосини. Волосина складається з протеїну, названого кератином. Людське волосся росте безперервними циклами, так званими «циклами росту волосся».

У циклі три фази: анаген – фаза росту; катаген – фаза деградації; телоген – фаза відпочинку. Після періоду росту (анаген) тривалістю від двох до восьми років слідує короткий період руйнування – катаген від двох до чотирьох тижнів. Потім починається фаза відпочинку (телоген), що триває від двох до чотирьох місяців. Скидання волосся відбувається тільки в наступному циклі росту (анаген), коли починає з’являтися новий стрижень волосини. В середньому, щодня втрачається 50 – 100 телогенних волосин. Це нормальна втрата волосся, і вона становить приблизно половину того волосся, яке ви залишаєте у ванній кімнаті та на гребені.
Протягом життя відбувається зміна волосся: у нормі повинно бути 85 – 90% волосся у фазі росту, 0 – 1% – у фазі спокою і 10 – 15% – у фазі випадіння. Якщо з яких-небудь причин це співвідношення змінюється, то людина починає помічати, що волосся випадає. Фаза випадіння волосся (від моменту втрати зв’язку волосини з волосяним сосочком до випадіння волосся) триває 3 місяці, тобто для того, щоб нова волосина піднялася з волосяного фолікулу, необхідно теж 3 місяці. Тому всі чинники, що негативно впливають на організм (стрес, переохолодження, прийом медикаментів тощо) призведуть до випадіння волосся тільки через 3 місяці.
Чинниками, що  спричинюють випадіння волосся, є:
♦ постійні  стреси (або короткочасні, але інтенсивні);
♦ часте і тривале перебування при мінусових температурах без головного убору (особливо з вологим волоссям);
♦ дія на волосся і шкіру голови атмосфери великих мегаполісів;
♦ кислотні дощі;
♦ робота, пов’язана з хімічними реактивами;
♦ дефіцит деяких мікроелементів в організмі людини (залізо, цинк, марганець, селен тощо);
♦ тривалі, тяжкі хронічні захворювання;
♦ глистні інвазії (аскаридоз);
♦ опромінення;
♦ прийом деяких (частіше протипухлинних) препаратів;
♦ часті хімічні завивки;
♦ використання неякісних фарб для волосся;
♦ часте використання фену без застосування захисних засобів;
♦ тривале застосування гормональних протизаплідних засобів;
♦ гіпервітаміноз А;
♦ дефіцит вітамінів (С, В5, В6, РР, Е, фолієвої кислоти)
♦ часте і тривале застосування антибіотиків;
♦ прийом тиреостатиків;
♦ прийом всередину протигерпетичних препаратів;
♦ часте використання антидепресантів і нейролептиків, протисудомних препаратів;
♦ тривале і безсистемне використання протигрибкових засобів тощо.

Випадіння волосся може бути на рівні косметичної проблеми – якщо воно носить непостійний і нетривалий  характер (наприклад, сезонне випадіння волосся в листопаді і березні – квітні через гіповітаміноз і зниження захисних сил організму). Також волосся може постраждати від частих фарбувань (частіше, ніж раз на 3 тижні), хімічної завивки, неправильного підбору засобів по догляду.
На жаль, дуже часто випадіння волосся  стає не естетичним недоліком, а дерматологічним захворюванням – облисінням (алопецією).

Алопецію різного генезу можна поділити на дві великі групи:
♦ рубцева (алопеція протікає з утворенням рубця, в якому повністю або частково атрофуються волосяні фолікули),
♦ нерубцева (атрофії волосяних фолікулів не спостерігається, теоретично можна викликати ріст волосся з таких фолікулів, але на практиці, на жаль, це не завжди є можливим).

У свою чергу, виділяють кілька видів нерубцевої алопеції, основні з яких:
1. Дифузна (симптоматична).
2. Андрогенетична і андрогенна (звичайне облисіння, облисіння за чоловічим типом).
3. Осередкова (гніздова плешивість, alopecia areata).

Звісно, це далеко не повна класифікація. Як окремі форми виділяють: тракційну, токсичну, сенильну та інші види алопеції.

Дифузна алопеція характеризується інтенсивним рівномірним випадінням волосся по всій поверхні волосяної частини голови у чоловіків і жінок внаслідок порушення циклів розвитку волосся. Перша причина – це стрес, особливо хронічний. Чим же він небезпечний для нашого волосся? Річ у тім, що внаслідок його дії на організм кровоносні судини, особливо в ділянці голови, звужуються і тривало перебувають в такому спазмованому стані. Тому кисень і поживні речовини проникають у волосяні цибулини в недостатній кількості – набагато гірше, ніж в нормі. Внаслідок цього волосся починає випадати, гірше оновлюватися, повільніше росте. Якщо хронічний стрес тримається достатньо довго, то через певний час починає формуватися лисина.

Дифузне випадіння волосся може бути наслідком фізіологічних причин:
1. У новонароджених до 3 – 4 місяців життя на потиличній ділянці з’являється лисина, що абсолютно не пов’язано з рахітом. У цій зоні в процесі ембріонального розвитку волосся закладалося першим і росло синхронно, тому до 3 – 4 місяців воно впадає у фазу синхронного випадіння. Потім починається десинхронізація росту волосся, і воно починає рости, як у дорослої людини.
2. Післяпологове випадіння волосся у жінок зазвичай починається через 3 місяці після пологів, а найсильніше випадіння волосся припадає на 4 – 5 місяць після пологів. Це фізіологічний тип випадіння волосся, пов’язаний з тим, що в період вагітності в результаті гормональних змін, замість звичайних 15%, випадає всього 5% волосся. Нерідко жінки відзначають, що під час вагітності їх волосся виглядає густішим і пишнішим. Після пологів воно входить у фазу випадіння, і створюється враження, що волосся випадає дуже багато. Це посилюється стресами, хронічною втомою і анемією.
3. Відміна гормональних контрацептивів також у деяких випадках призводить до випадіння волосся. Багато оральних контрацептивів створюють в організмі гормональний фон, подібний тому, що виникає під час вагітності. Коли прийом таблеток припиняється, фолікули зупиняють ріст і переходять в стан спокою. Випадіння волосся, викликане відміною гормональних контрацептивів, зазвичай незначне і рідко викликає порідшання волосся.
4. Постпубертатне випадіння волосся, коли активно починають функціонувати яєчники, надниркові залози, і разом із жіночими починають вироблятися чоловічі статеві гормони. В цей же час з’являється вугровий висип, себорея. В осіб, схильних до облисіння, в цей період може з’явитися хронічне випадіння волосся.
5. Клімактеричне випадіння волосся. У жінок до 48 – 52 років відбувається зниження рівня жіночих (більшою мірою) і чоловічих (меншою) статевих гормонів. Жіночий гормон естроген збільшує цикл життя волосини, тоді як чоловічий гормон андроген його скорочує. В організмі жінки наявні обидва види гормонів, але кількість естрогену незрівнянно більша. В період менопаузи рівень естрогену знижується, і на цьому фоні вплив андрогену стає помітнішим: тривалість життя волосини скорочується, волосся починає випадати. Випадіння волосся в такому разі охоплює всю поверхню голови і з часом прогресує.
6. Токсичні причини – грип, ангіна і будь-які інші інфекції, інтоксикації, при яких підвищувалася температура до 39°С. Волосся дуже чутливе до підвищення температури і випадатиме через 3 місяці, при цьому випадіння волосся може бути тривалим.
7. Операції можуть також призводити до випадіння волосся, особливо після інтубації може бути облисіння потилиці (ішемічне пошкодження волосяного фолікула).
8. Деякі лікарські препарати можуть призводити до випадіння волосся, особливо це стосується наступних препаратів: β-адреноблокатори, антикоагулянти, нейролептики, протисудомні, цитостатики, променева терапія, високі дози вітаміну А тощо.
9. Залізодефіцитні стани (особливо у жінок при значних крововтратах).
10. Значна різка втрата ваги, оскільки жирова тканина виконує гормональну функцію. Якщо жінка втрачає 10% маси тіла, не страждаючи на ожиріння, а прагнучи до голлівудських форм, то це, як правило, призводить до білкового дефіциту і дисбалансу мінералів. Тому супутниками стрункої фігури, як правило, стають поріділе волосся й розшарування нігтів.
Але слід підкреслити, що випадіння і рідшання волосся стає помітним через 2 – 3 місяці  після події, що викликала його, коли про дійсну причину вже забули!

У появі дифузної алопеції також відіграють роль як внутрішні, так і зовнішні причини. Цю форму облисіння називають ще симптоматичною, оскільки найчастіше випадіння волосся є симптомом якогось захворювання: наявності осередків хронічної інфекції (захворювання зубів, порожнини носа, глотки, мигдалин, яєчників тощо), порушення функції деяких ендокринних залоз (щитовидної залози, яєчників), дефіциту мікроелементів. Зазвичай таке симптоматичне випадіння волосся зворотнє, але чим раніше людина звертається до лікаря, тим швидше можна виявити причину і припинити прогресування алопеції. Якщо знайти справжню причину (наприклад, захворювання внутрішніх органів, нестача вітамінів) й усунути її, то дуже скоро волосся знову стане густим і здоровим. Особливо добре піддається лікуванню облисіння, викликане анемією, авітамінозом і білковою недостатністю. При правильному лікуванні відновлення росту волосся відбувається зазвичай вже через 8–10 тижнів.
Наступний вид алопеції, на якому хотілося б зупинитися детальніше, – андрогенна/андрогенетична. Це облисіння іноді називають звичайним, оскільки в більшості випадків йдеться не про патологічний стан, а про генетично успадковану ознаку. Гени андрогенної алопеції у європейців мають дуже високу поширеність. Чоловіки хворіють на андрогенну алопецію значно частіше, ніж жінки. Андрогенна алопеція становить майже 95% усіх випадків випадіння волосся у чоловіків. Андрогенне випадіння волосся становить понад 90% усіх випадків жіночої алопеції.
Андрогенна алопеція може розвиватися без наявності генетичної схильності на тлі значного підвищення рівня андрогенів у периферійній крові як у жінок, так і в чоловіків. Андрогенетична алопеція  у чоловіків, зазвичай, розвивається на тлі нормального рівня андрогенів у крові, але за наявності так званого «периферійного андрогенізму». У жінок у разі нормальної концентрації андрогенів у крові андрогенетична алопеція не розвивається. При слабко вираженому підвищенні андрогенів у крові в жінок виникає андрогенетична алопеція за жіночим типом; при значному підвищенні – за чоловічим типом. Гіперандрогенія у жінок частіше пов’язана з патологічними змінами яєчників (синдром полікистозних яєчників), надниркових залоз, зниженням концентрації в крові гормон-зв’язуючого протеїну, зниженням кількості естрогенів після пологів, внаслідок прийому деяких контрацептивів. Нерідко андрогенетична алопеція у жінок поєднується з гірсутизмом.
Механізм дії андрогенів на волосяний фолікул ще до кінця не вивчений. У більшості хворих з андрогенною алопецією – як чоловіків, так і жінок – не визначаються серйозні ендокринні порушення. Проте під впливом андрогенів фолікули волосся на голові перероджуються і починають продукувати коротше й тонше волосся, схоже на пушкове. На наступному етапі ці фолікули зовсім атрофуються.
Волосяні фолікули залежно від чутливості їх рецепторів до андрогенів поділяються на андрогенчутливі і нечутливі. Наприклад, при надлишку андрогенів у чоловіка починають бурхливо рости борода й вуса, а волосся на лобі та скронях – випадати та стоншуватися. На потиличній частині голови волосяні фолікули абсолютно не реагують на рівень чоловічих статевих гормонів. Тому у чоловіків андрогенна алопеція зазвичай починається спереду від лінії росту волосся і просувається вгору. Спочатку зазвичай починає випадати волосся по краях лоба, поступово набуваючи форми літери «М». Волосся може також стати тоншим і почати повільніше рости в довжину. Поступово верхні кінці букви «М» дістають верхівки голови. У вогнищах облисіння характерна деяка мініатюрність: волосся рідке і росте набагато повільніше за звичайне волосся; з довгого, густого, жорсткого, пігментованого волосся воно перетворюється на тонке, рідке, безбарвне (фото. 1).

фото 1

У жінок андрогенна алопеція проявляється у вигляді повільного прогресуючого стоншення волосся. Особливо помітним випадіння волосся стає після миття голови під час розчісування. При цьому пролисин не виникає, волосся рівномірно рідшає в лобно-тім’яній ділянці. Разом із випадінням волосся на голові іноді спостерігається надмірний ріст волосся на обличчі та інших частинах тіла. Як правило, пацієнтки страждають акне (вугровим висипом) і жирною себореєю. Волосся, хоча і виглядає сухим і ламким, проте швидко жирніє, і його доводиться часто мити. Жінки рідко втрачають волосся повністю. Окремі волосяні цибулини не піддаються дії гормонів, і нормальне товсте волосся чергується з тонким волоссям. Кінцевим результатом є явно видиме порідшання, але не повна втрата волосся. (фото. 2).

фото 2

Часто буває так, що величина випадіння волосся не змінюється, але раптом, «одного дня», людина (або її оточення) виявляє, наскільки порідшало й потоншало її волосся. В такому разі зміни відбувалися поволі, протягом тривалого часу, оскільки лише втративши як мінімум 15% свого волосся, людина візуально це помічає. Причому, необов’язково значною мірою зменшується саме кількість волосся на голові, – воно може просто стати набагато тоншим, тобто зменшується діаметр кожної волосини. Коли зменшується діаметр волосини, вона втрачає здатність рости до колишньої довжини. Чим менше діаметр волосини, тим коротше його гранична довжина.
В діагностиці андрогенної алопеції допоможе дослідження гормонального фону – визначення дегідротестостерону. При цьому слід пам’ятати, що в ряді випадків рівень тестостерону може бути нормальним. У таких випадках корисно додатково досліджувати активність метаболізуючого його ферменту 5-α-редуктази.

Осередкова (гніздова) алопеція. При цьому захворюванні випадіння волосся відбувається досить специфічно: волосся випадає на окремих ділянках, діаметром від одного до п’яти сантиметрів, звідки й сама назва. Шкіра на цих ділянках не змінена, волосся випадає повністю. Іноді в центрі вогнища залишається одна або кілька нормальних волосин, так звані знаки «окликів». На початковій стадії волосся навколо легко витягується («зона розхитаного волосся»). Суб’єктивних відчуттів немає. Іноді перебіг процесу відбувається таким чином, що осередки зливаються, і вражається вся волосяна частина голови, випадають також брови й вії. Процес цей може відбуватися по-різному: від утворення поодинокого невеликого осередку до повної втрати всього волосся, тобто тотальної алопеції. Крім волосяної частини голови гніздове облисіння може торкнутися й волосся на тілі, тоді йдеться вже про універсальне облисіння, що зустрічається дуже рідко.
Незважаючи на величезну кількість публікацій і дисертацій, присвячених alopecia areata, причини її виникнення досі до кінця не з’ясовані. Існує велика кількість теорій, підкріплених або спростованих клінічним матеріалом. Деякі з них: генетична (полігенне спадкоємство схильності до осередкової алопеції), імунна (її дотримуються більшість авторів – згідно з цією теорією осередкову алопецію слід відносити до автоімунних захворювань), дисциркуляторна (формування вогнищ ішемії – стійкий спазм мікросудин волосяного сосочка) і навіть вірусна (деякі автори наводять дані про знаходження в шкірі скальпа хворих на осередкову алопецію цитомегаловірусу) та інші.
Основними механізмами розвитку гніздової алопеції вважаються: судинний некроз і ендокринні розлади. Пусковим чинником початку цього захворювання найчастіше є стрес, на другому місці –  фізичні травми і гострі захворювання (внутрішніх органів або інфекції), має місце також генетична схильність. Останні наукові дослідження показали, що у людей, які страждають на таку форму алопеції, знижена продукція гормону пролактину, який здійснює захист організму від стресу. Тому таким людям, насамперед, слід підвищувати стійкість до стресу, а вже потім лікувати волосся. В усякому разі, правомірно було б говорити про те, що ймовірно має місце не один ізольований етіологічний чинник, а, швидше, комплекс вищеперелічених.
Існують також дуже рідкісні форми облисіння, однією з яких є так звана трихотиломанія (хвороблива звичка висмикувати волосся). Людина завдає собі шкоди в такий спосіб, адже волосся повторно висмикується з окремих обмежених ділянок або зі всієї поверхні волосяної частини голови. Це можна розцінювати як психічне порушення, яке, до речі, властиве виключно дівчаткам в період статевого дозрівання або жінкам в період менопаузи. При встановленні діагнозу трихотиломанію часто плутають з осередковою алопецією, проте для досвідченого ока не є надто складним відрізнити ці дві хвороби. Якщо причини алопеції пов’язані з важкими емоційними переживаннями, знадобиться дуже тривале лікування. У цих ситуаціях на допомогу повинен прийти психотерапевт.

Лікування випадіння волосся

Оскільки на нормальний ріст волосся, насамперед, впливає загальний стан організму, треба звернути увагу на характер харчування хворого, склад їжі, обмін речовин, стан нервової системи. Посилене випадіння волосся може бути наслідком суворої дієти, яка не забезпечує організм всіма необхідними речовинами. Експрес-дієти, дефіцит вітамінів (С, В5, В6, РР, Е, фолієвої кислоти) і мікроелементів (залізо, цинк, кальцій, селен, магній, фосфор) уповільнюють ріст волосся. Водночас, добре збалансована дієта з достатньою кількістю поживних речовин (білка, вітамінів групи В, мікроелементів) і здоровий спосіб життя сприяють зміцненню і росту густого та сильного волосся.
Лікування будь-якого виду випадіння волосся повинно бути комплексним, з урахуванням усіх патогенетичних механізмів. Це складний і тривалий процес. Відновлення мінерального статусу організму є одним з основних необхідних підходів у лікуванні облисіння. Для того, щоб з’ясувати макро- і мікроелементний склад організму, досить дослідити пасмо волосся за допомогою спектрального методу. Саме волосся відображає і фіксує впродовж великого проміжку часу всі зміни, що відбуваються в організмі людини, і може точніше, ніж кров, засвідчити причину багатьох захворювань, у тому числі й алопеції. За наслідками спектрального аналізу в індивідуальному порядку підбирають дієту, препарати мікроелементів, вітамінів, а при необхідності й фармакологічні препарати, що допомагають істотно зміцнити здоров’я.
При осередковому і дифузному облисінні добрий ефект дає медикаментозне лікування самого захворювання, що викликало випадіння волосся (наприклад, при деяких видах анемії) в комбінації з препаратами, які поліпшують кровообіг шкіри голови, кортикостероїдними мазями (преднізолонова, дексаметазонова, триамцинолонова, флуоциналонова тощо) чи внутрішньошкірними ін’єкціями кортикостероїдів в ділянці облисіння, дегтеподібними мазями, мазями на основі ретину, застосуванням препаратів цинку, вітамінних комплексів, фізіотерапевтичних методів (курси ультрафіолетового опромінення вогнищ облисіння, мікродермабразія шкіри голови, дарсонвалізація, лазерна терапія та інші методи) і застосуванням різних лікувальних шампунів під спостереженням лікаря-дерматолога. На жаль, алопеція належить до досить стійких до лікування захворювань, лікар повинен налаштувати пацієнта на тривале лікування для досягнення позитивного ефекту, хоча є випадки самостійного виліковування.
Велике значення має усунення або активне лікування (санація) можливих осередків хронічної інфекції під наглядом оториноларинголога, стоматолога, гінеколога.
Дуже важливим і корисним доповненням до медикаментозного лікування алопеції є мезотерапія (фармакопунктура). З її допомогою відбувається стимулювання росту волосся і поліпшення його живлення шляхом підшкірного введення в ділянку волосяних цибулин спеціальних «коктейлів» з вітамінів та мікроелементів.
Для лікування андрогенного облисіння в комплексному лікуванні застосовуються пероральні контрацептиви (Діане 35), для чоловіків – спеціально розроблені препарати, що пригнічують активність 5-a-редуктази (Пропеція). Крім того, антиандрогенний ефект мають препарати, що традиційно використовуються в інших галузях: спиронолактон (верошпірон) – сечогінний препарат; циметидин – препарат, що знижує кислотність шлункового соку; кетоконазол (Нізорал) – препарат для лікування грибкових інфекцій; препарати на основі поліненасичених жирних кислот. Крім описаних вище заходів, ефективно застосовується методика трансплантації власного волосся. При проведенні цієї маніпуляції лікар бере мікроскопічні частинки шкіри зі здоровими волосяними цибулинами з бічних ділянок голови або з потиличної частини (андрогеннечутливі зони) і переносить їх в проблемну ділянку. В результаті волосся дуже швидко приживається на новому місці і добре росте впродовж усього життя людини, тому що воно не є гормоно-чутливим і не руйнується під дією андрогенів.

Косметичні заходи в лікуванні алопеції

♦ щадне ставлення до волосся: слід уникати грубого розчісування, дуже частого миття голови, сушіння волосся феном, оскільки ці заходи призводять до пересушування шкіри голови і відповідно до порушення живлення коріння волосся;
♦ застосування спеціальних медичних шампунів (Фрідерм цинк, Фрідерм дьоготь);
♦ м’який масаж шкіри голови для поліпшення кровообігу;
♦ застосування сірковмісних препаратів (1% та 2% мазь «сульсена»);
♦ спеціальні стрижки та укладання волосся, що дозволяють приховувати дефекти;
♦ носіння париків.

Міток немає

Добавить комментарий


Слои по горизонтали
Увага! Інформація, опублікована на сайті, призначена тільки для ознайомлення. Описані методи діагностики, лікування, рецепти народної медицини і т.д. самостійно використовувати не рекомендується. Обов'язково проконсультуйтеся з фахівцем, щоб не завдати шкоди своєму здоров'ю!

� 2016 FAMILY DOCTOR |