В клинике экстрагенитальной патологии беременных, кроме всего многообразия хронических заболеваний, на которые женщины страдали до беременности, встречается ряд состояний, возникающих непосредственно во время беременности, этиологически с ней связаны и обычно исчезают после ее окончания, но при этом не являются классическими акушерскими осложнениями. В названии таких состояний, как правило, фигурирует слово "беременность" (гестации), чем подчеркивается причинно-следственная связь этой патологии с кратковременным, 40-недельным физиологическим состоянием женщины.

За медицинской терминологией, беременность является диабетическим фактором. Организм настраивается на развитие плода, работает с большой нагрузкой, и нередко это, к сожалению, приводит к серьезным сбоям в здоровье будущей матери.

Діабет описує групу захворювань обміну речовин, де пацієнт має високий рівень цукру в крові через проблеми переробки або виробництво інсуліну. Діабет може вплинути на будь-кого, незалежно від віку, раси, статі або способу життя.

ДИАБЕТ – это тема, которую можно и нужно обсуждать регулярно и с врачами, и с больными. Без участия больного и понимания больным персональной ответственности за свое здоровье даже самый старательный и знающий доктор не сможет сделать диабет больного «стабильным», используя современные медикаменты.

Цукровий діабет - це ендокринне захворювання, що характеризується хронічним підвищенням рівня цукру в крові внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну. Це поширене захворювання серед людства. Перші ознаки і симптоми цукрового діабету можуть виникнути в ротовій порожнині, тому звертайте особливу увагу в змінах порожнини рота, це може також сприяти ранній діагностиці і лікуванню діабету.
Хворий на цукровий діабет знаходиться в групі ризику по захворюваннях ротової порожнини, тому він повинен звертати увагу на будь-які несприятливі зміни в роті і своєчасно звертатися за стоматологічною консультацією.

Всі хворі з ДІІТ повинні проходити скринінг на наявність ускладнень одразу ж після встановлення діагнозу, оскільки невідома тривалість захворювання, і ослаблення толерантності до глюкози також є фактором ризику для вищенаведених ускладнень.

Мікроваскулярні ускладнення

Miкроваскулярні ускладнення цукрового діабету ІІ типу (ДІІТ), зазвичай, розвиваються після макроваскулярних. Водночас, у разі цукрового діабету І типу, вoни розвиваються перед макроваскулярними ускладненнями.
Перевіряти пацієнтів на наявність васкулярних ускладнень з ДІІТ, як було сказано в попередньому числі журналу (№4), необхідно негайно (!) після встановлення діагнозу, а не через 5 років після встановлення діагнозу, як це рекомендується у разі цукрового діабету І типу.

Згідно з новою класифікацією, відсутній інсулінзалежний і інсуліннезалежний цукровий діабет, оскільки інсулін широко використовують в разі діабету і І, і ІІ типу.
У світі налічують близько 150 млн хворих на діабет, і кількість ця до 2025 року збільшиться до 300 млн.

Критерии диагностики сахарного диабета (СД)

• Концентрация глюкозы в плазме крови натощак > 126 мг/дл (7,0 ммоль/л). «Натощак» определяется как отсутствие приема калорий на протяжении последних как минимум 8 ч.
• Симптомы гипергликемии и «случайная» концентрация глюкозы в плазме крови > 200 мг/дл (11,1 ммоль/л). «Случайным» считается уровень глюкозы в пробе крови, взятой в любой момент на протяжении дня, независимо от времени последнего приема пищи.

Результаты эпидемиологических исследований, проведенных в различных странах, свидетельствуют, что в структуре всех ампутаций нижних конечностей нетравматического характера больные СД составляют 50 – 75%. Поражения нижних конечностей у больных сахарным диабетом (СД) связаны с тем, что нарушение углеводного обмена приводит к изменениям периферического кровотока, иннервации, развитию трофических язв, а в ряде случаев – к необходимости ампутации конечности.

Гипогликемия и гипогликемическая кома – патологическое состояние, вызванное абсолютным или относительным избытком инсулина, который развивается при выраженном снижении уровня глюкозы в крови и характеризуется компенсаторной активацией автономной нервной системы, а также нарушением сознания вплоть до развития комы.