FAMILY DOCTOR

02 Мар

ДЕМОДЕКОЗ. Симптомы, лікування демодекозу

ДЕМОДЕКОЗ. Симптомы, лікування демодекозу

 

 

Василь Сидоренко, лікар ветеринарної медицини

Катерина ДЕМИДЕНКО, лікар ветеринарної медицини

Що таке демодекоз? 

Демодекоз, або залозниця, стає доволі поширеним захворюванням шкіри собак, а також нерідко стає причиною проблем зі шкірою у людини.

З появою все більшої кількості безпритульних тварин, які є основними розповсюджувачами хвороб, і несамовитою селекційною роботою кінологів, які виводять усе нові породи з дуже слабким імунітетом і генетичними вадами, демодекоз процвітає.
Кліщі формують колонії у волосяних фолікулах, потових і сальних залозах. У собак вони здатні паразитувати у внутрішніх органах, тому їх виявляють у фекаліях, а під час  гістологічного дослідження – в печінці, лімфатичних вузлах, м’язах язика та інших органах – так звана вісцеральна форма.
Демодекоз поширений усюди. Вважається, що демодекоз є сапрофітом як деяка секундарна мікрофлора у нашому організмі, і доки не виникнуть сприятливі умови до розмноження, не викликає клінічних проявів. Джерелом інвазії є хворі собаки. Зараження відбувається в разі контакту з хворими тваринами. Кліщі можуть існувати у зовнішньому середовищі до 9 днів, тому можливе зараження через предмети. Тяжко переносить хворобу молодняк, навіть бувають летальні випадки в разі ускладнення бактеріальною інфекцією. Інвазію частіше діагностують серед короткошерстих порід собак.
Родина Demodecidae налічує близько 65 видів, 10 з яких є патогенними для тварин і людини. Збудники демодекозу у тварин Demodex canis – собаки, D.cati – коти, D.bovis – жуйні, D.phylloides – свині. Зазвичай, у людини паразитує D.follisulorum – вражає фолікул волосини, D.brevis – паразитує у сальній залозі і дуже рідко зустрічається зараження від собак D.canis. Дослідження, проведені в США, Європі, Австралії та Китаї, довели, що у 60% людей демодекс є на шкірі, а лише у 10% викликає ураження.
Людина може отримати демодекоз, постійно цілуючи і притискаючи хвору тварину до себе, не миючи руки після контакту з твариною – торкатися обличчя (це улюблене місце локалізації кліща). Частіше, зазвичай, у людини виявляють фолікулярний або короткий демодекс, яким заражаються під час контакту з хворою людиною або через предмети (рушники, подушки). На шкірі тварини може і не бути ознак ураження, але якщо у вас знижений імунітет і надто вразлива шкіра, то ризик зараження демодексом доволі високий.
В нашій практиці був такий випадок. Дівчина з цуценям мопса звернулася в клініку, де собаці встановили діагноз «демодекоз». Вся мордочка собаки була вкрита лусочками, виділялася сукровиця із зморшкуватої потрісканої шкіри. Власниці докладно розповіли, що це за хвороба, що вона заразна для людини, що треба бути дуже обережним і дотримуватися певних суворих правил поводження з твариною. Яким же було наше здивування, коли прямо під час цих роз’яснень, що цього не можна робити, вона почала його притискати собі до обличчя і цілувати в ніс, жаліючи цуценя. Через 10 днів, коли вони прийшли на повторну ін’єкцію, в дівчини, яка до цього мала красиву гладеньку шкіру, з’явилися подекуди гнійники і лущення шкіри. Звісно, ми їй порадили звернутися до дерматолога та попередити лікаря про захворювання у собаки.

Клінічні ознаки демодекозу

У собак хвороба трапляється в лускатій (легкій) і пустульозній (тяжкій, або злоякісній) формах. На початку захворювання відмічають місця уражень на голові (надбрівні дуги, щоки, губи, підборіддя). Волосся випадає, шкіра червоніє, зморщується, вкривається лусками білого кольору, тріскається, на її поверхні з’являється сукровиця. Свербіж відсутній або слабо виражений. З часом у шкірі формуються горбики, заповнені гноєм і кліщами. Такі тварини мають специфічний неприємний запах. Досвідчений лікар-ветеренар, відчувши цей запах, може, навіть не оглядаючи тварину, запідозрити демодекоз. Розвивається анемія, прогресуюче схуднення, яке призводить до загибелі тварини. У людини частою ознакою демодекозу є прищі, розацеа, рожеві та ювенільні вугрі, висипи, гнійники, виразки на обличчі. В ускладнених випадках прищі можуть бути на спині, грудях, стегнах. Окрема проблема – демодекоз повік, який викликає блефарити і блефароконьюктивіти. Слід звернути увагу, якщо:
– у вас червоні плями на обличчі;
– підвищена жирність шкіри, розширені пори. Уражені ділянки – шкіра на носі та щоках волога і сальна, з характерним блиском;
– відтінок обличчя став блідим чи сірим;
– на шкірі можуть з’являтися горбики з утворенням грубої – «рубцевої» тканини за наявності безлічі твердих ущільнень, які призводять до горбистості шкіри і нездорового кольору обличчя;
– свербіж, лоскотання і відчуття повзання посилюються ввечері і продовжуються вночі (для спарювання демодекси виходять на поверхню шкіри, а потім самка занурюється назад до волосяної сумки і там відкладає яйця, після чого гине);
– алергічні реакції на продукти обміну паразитів;
– втрата волосся і свербіж волосистої частини голови;
– свербіж вушних раковин;
– втрата вій і свербіж повік, їх набряк і гіперемія. Іноді біля кореня вій – кірочки у вигляді муфт.

Діагностика демодекозу

Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби та проводять лабораторні дослідження. Для виявлення кліщів на тілі тварини беруть глибокий зіскрібок зі шкіри або виділяють вміст пустул. Одержаний матеріал вміщують на предметне скло, додають подвійну за об’ємом кількість 5–10%-го розчину лугу (КОН, NaОН) чи гасу, вазелінового масла, ретельно розмішують, накривають іншим склом і розглядають під мікроскопом. Методика спільна як для тварин, так і для людини.
З метою ранньої діагностики хвороби в місцях локалізації кліщів на ділянці 10 x15 мм видаляють волосся і беруть у цьому місці глибокий зіскрібок, який досліджують компресорним методом.
Демодекоз диференціюють від укусів іксодових кліщів та кровососних комах (горбики гарячі й болючі), саркоптозу, дерматомікозів, екземи, алергічних уражень шкіри.

Лікування демодекозу у ТВАРИН

Хворих тварин обробляють акарицидними препаратами. Можливе підшкірне або внутрішньом’язове введення макролідів – макроциклічних лактонів у дозі 0,1 мл/кг маси тіла 4–5 разів з інтервалом 10 днів. Препарати макроциклічних лактонів (універм, дектомакс, баймек, бровермектин, івомек стронгхолд). Випробувано препарати клозантелу в дозі 50–75 мг/кг 2–3 рази з тижневим інтервалом. Існує кормовий бровермектин гранулят, зручніший у використанні для великих тварин. Собакам породи «шотландський колі» та його гібридам (шелті, бобтейл) ці акарициди можна наносити лише на шкіру у вигляді мазей, емульсій, оскільки в них породна несумісність, яка призводить до майже 100% загибелі тварин. Тваринам у місця ураження на шкірі втирають ефір, ацетон, авіаційний гас, 14% розчин йоду, а потім наносять лінімент Вишневського, до якого додають 2% емульсію одного з піретроїдів (перметрин, дельтаметрин). Обробки повторюють 6–8 разів з інтервалом 4–6 днів.
Лікування пустульозної форми тривале і не завжди ефективне. Запропоновано комплексний метод, який включає введення макролідів (іноді в дозі 0,2 мл/кг), нанесення на шкіру сірко-дьогтевого лініменту (2 частини сірки, 1 частина березового дьогтю та 4 частини смальцю), згодовування порошку очищеної сірки (40 мг/кг упродовж місяця). За ускладнення шкіри секундарною мікрофлорою, грибами роду кандида або мікозами призначають специфічну додаткову терапію (антибіотики бажано широкого спектру дії і довготривале, до 2–3 тижнів вживання; протигрибкові препарати – краще наприкінці курсу антибіотикотерапії; вакцини проти мікозів). Як підтримувальну терапію бажано додавати вітаміни, імуностимулятори й модулятори, гепатопротектори. Можливо, потрібно відкоригувати роботу ендокринної, шлунково-кишкової системи і супутніх захворювань.
У разі незначних уражень та в молодому віці (від 2 місяців) можна застосовувати піпетки з розчинами адвокат і стонгхолд, можливо, буде достатньо навіть двох нанесень на холку з інтервалом 1 місяць.
У торгівельній мережі ветеринарних аптек є велика кількість сучасних препаратів для лікування демодекозу собак. Для зовнішньої обробки застосовують аверсектин, акраміт, амітразол, байтикол, данітол, демос, децис, мельбіміцин, мориніл, педемс, які втирають у місця ураження на шкірі згідно з настановою; демізон, пантоцид, цидем, цибон в аерозольних і безпропелентних балонах, їх наносять на шкіру чотири рази з інтервалом 7 днів; внутрішньо – сайфлі. Всі препарати в разі правильного застосування дають добрий результат. Вводять також 1% розчин метиленового синього на 25%-му розчині глюкози у вену в дозі 0,1 мл/кг маси тіла, 2–3 рази з інтервалом 5–6 днів.

Лікування демодекозу у ЛЮДИНИ

На жаль, часом медики-дерматологи не визнають демодекоз як причину захворювання і не вважають за потрібне його лікувати. Чимало статей є на тему лікування демодекозу у людини, і майже всі вони містять пропозиції щодо застосування «травок», а в гіршому випадку – антибіотиків. Так, коли в запальний процес включається патогенна мікрофлора, то вони можуть отруїти і без того ослаблений організм. Варто призначити препарати проти демодекозу – акарицид.
Після попереднього очищення уражених частин (брів, повік, чола, щік, підборіддя, зовнішнього вушного проходу тощо) від кірочок спиртовими настоянками календули чи евкаліпту – судинозвужувальні антисептичні засоби (двічі, з інтервалом 15 хв), наносимо мазь  – перметрин 4%, інтервали по 1–2 дні, до 5 застосувань. Також судинозвужувальні  засоби – екстракт ромашки і ментол. З акарицидів можна використовувати бензилбензоат в мазях, гелі і емульсії, піретроїди (перметрин, дельтаметрин). Найсучасніший засіб – аерозоль Спрегаль (діючі речовини – есдепалетрин і бутоксид піпіронил, який достатньо застосувати лише 1–2 рази; докладніше дивіться інструкцію).
Продукти життєдіяльності кліщів спричинюють алергізацію людини. Можна застосовувати кортикостероїдні мазі або комбіновані, наприклад Тридерм, який якраз ще бореться з патогенною мікрофлорою. Якщо в патологічний процес вже підключилися бактерії, то доречно застосовувати антибактеріальні мазі – тетрациклінову, офлоксацинову тощо. У разі демодекозу повік рекомендована мазь пренацид (застосовується двічі на день, 5–7 днів). За наявності гнійного блефарокон’юктивіту або блефариту рекомендується як антибактеріальна терапія мазь та краплі колбиоцин або еубетал-антибіотик (4 рази на день, 10 днів). Ефективність медикаментозного лікування підвищується, якщо паралельно проводити фізіотерапевтичні заходи: масаж, магнітотерапію, озонотерапію (10 процедур на курс щоденно або через день).
Профілактика та заходи боротьби. Підозрюваних на зараження тварин, а також приміщення, вигульні дворики, клітки, будки, вольєри обробляють акарицидами. Іноді, як це не прикро, у запущених випадках демодекозу тварин піддають евтаназії.
Для людини також існують правила особистої гігієни. Не варто притулятися до інших людей обличчям чи ураженими ділянками тіла, постільна білизна і рушники повинні бути окремими. Рекомендується прати одяг з такими порошками як Акарил чи Алергоф за температури води не менше 75 градусів, а після прання прасувати білизну. Білизну краще міняти щодня, а подушки з пір’ям замінити на синтетичні. Рекомендується не вживати гострого, солодкого та алкоголю.
Важливо знати і пам’ятати про те, що людина і тварина часом хворіють на одні й ті ж хвороби, тому особливо сімейному лікареві варто під час звертання до нього пацієнта і підозри на подібні захворювання обов’язково поцікавитися, чи є в домі тварина. І  головна та беззаперечна істина – слід лікувати не хворобу, а пацієнта, незалежно від того, чи це домашні ваші улюбленці, чи це їх господарі.

Міток немає

Добавить комментарий


Слои по горизонтали
Увага! Інформація, опублікована на сайті, призначена тільки для ознайомлення. Описані методи діагностики, лікування, рецепти народної медицини і т.д. самостійно використовувати не рекомендується. Обов'язково проконсультуйтеся з фахівцем, щоб не завдати шкоди своєму здоров'ю!

� 2016 FAMILY DOCTOR |