Методика формування професійної компетентності медичних сестер

Багатьох проблем, що стоять нині перед національними службами охорони здоров’я, можна було б уникнути, якби протягом останніх 40 років медсестринська справа розвивалася такими ж темпами, що й медична наука.

Результати практичної діяльності, а також цільові психолого-педагогічні дослідження провідних учених свідчать, що професійне самовдосконалення завжди є результатом усвідомленої взаємодії того, кого навчають, з конкретним соціальним середовищем, де він реалізує потреби виробити в собі такі особистісні якості, які забезпечують успіх у навчальній, професійній діяльності та в житті взагалі.

Отже, професійне самовдосконалення студентів можна розглядати як свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня своєї професійної компетентності і розвитку професійно значимих якостей відповідно до зовнішніх соціальних вимог.

Практичні навички здобуваються шляхом практичного навчання й досвіду, і це може відбуватися як у самому коледжі, так і поза його межами. Мета і завдання практики – повне вивчення медсестринської справи. Навчальний заклад при цьому є відповідальним за розвиток навчання й навчальні методи, які гарантують придбання основних навичок.

Практика – специфічно людська, свідома, чуттєво-предметна діяльність. Вона здійснюється людьми, що володіють свідомістю, мисленням, знаннями й практично застосовують свої інтелектуальні можливості. Тому практика – це єдність суб’єктивного й об’єктивного, свідомості й буття. Це основа пізнання й критерій істини. Практичне навчання – навчальний предмет і процес, в основу яких покладена дидактично обґрунтована система професійних знань, умінь і навичок. Ця система вимагає тісного поєднання розумової й фізичної діяльності студентів.

Наукову цінність представляють специфічні особливості практичного навчання, викладені В.А. Скакуном, а саме:
1. Мета практичного навчання – формування у студентів основ професійної майстерності в галузі певної професії.
2. Основою практичного навчання є коефіцієнт продуктивності праці, що підлягає розв’язанню навчально-виховних завдань.
3. Змістом практичного навчання є формування у студентів умінь і навичок, характерних для досліджуваної професії.
4. Процес практичного навчання здійснюється на основі тісного взаємозв’язку теорії й практики. Практичні вміння та навички формуються на знаннях, які під час їхнього застосування вдосконалюються, поглиблюються та розширюються.
5. Процес навчання на практиці об’єктивно активніший, ніж під час теоретичного навчання.
6. Для нормального перебігу процесу практичного навчання особливу, найчастіше вирішальну роль, відіграють засоби навчання, насамперед матеріально-технічне оснащення, а також бази практичного навчання.

Основною умовою здійснення практичної підготовки студентів є її безперервність та послідовність проведення після одержання потрібного обсягу практичних знань, умінь та навичок відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня. Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу та спеціаліста з цього напряму.

Мета практичної підготовки:
• закріплення теоретичних знань на основі практичного навчання;
• оволодіння сучасними методами і формами надання медичної допомоги;
• освоєння нових технологій;
• формування професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень;
• виховання потреби у систематичному оновленні своїх знань для їх практичного застосування;
• психологічна адаптація до конкретних умов фахової діяльності.

Проблема формування професійної компетентності майбутніх медичних сестер дуже актуальна нині на етапі розвитку медсестринської освіти, але в наш час не достатньо вивчена, про що свідчить теоретичний аналіз наукової літератури та вивчення власне проблеми формування професійної компетентності майбутніх медичних сестер.
Більшість країн світу вже перейшли на систему навчання, де багато часу надається практичній підготовці та самостійній роботі студентів, оцінці кожного випускника за його умінням надати реальну медичну допомогу. Відповідно до нових програм та планів теорія і практика повинні бути нерозривними протягом усього навчального процесу.

Система вищої медсестринської освіти як структурна одиниця ступеневої системи освіти має свої специфічні цілі. Основою реформування системи підготовки медичних фахівців є державні законодавчі і нормативні документи (Закон України «Про вищу освіту», постанова Кабінету Міністрів України №1247 про розроблення державних стандартів вищої освіти). Ці документи регламентують вимоги до якості практичної підготовки фахівця, яку формує якість вищої освіти в Україні. Якість вищої освіти – це «сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства».

В умовах модернізації діяльності вищих медичних навчальних закладів виникла й почала обговорюватися нова система цінностей і цілей освіти, що ґрунтується на ідеях особистісно-орієнтованої підготовки фахівців. Така зміна акцентів передбачає розгляд студента не як об’єкта, що одержує знання й набуває систему умінь і навичок, а як самостійного суб’єкта професійної підготовки, здатного до самовдосконалення з урахуванням особистих мотивів, інтересів, здібностей і особистісних змістів.
Для відповідного рівня сформованості професійної компетентності майбутніх медичних сестер велике значення має практичне навчання студентів, що проходить у вигляді навчальної (доклінічної), підсумкової (клінічної) та виробничої практик. Метою практичного навчання є закріплення та поглиблення знань, які студенти одержали в процесі теоретичного навчання, прищеплення необхідних практичних умінь і навичок зі спеціальності.

Особливості практичної підготовки майбутніх фахівців спеціальності «Сестринська справа» пов’язані насамперед із тим, що ця спеціальність передбачає підготовку фахівців для самостійної роботи у відділеннях різного профілю та спеціалізованих відділеннях.

Процес набуття студентами практичних навичок і вмінь можна умовно поділити на два основні етапи:
• перший – доклінічне відпрацювання навички на фантомах і доведення до стадії автоматизму;
• другий – виконання навички біля ліжка пацієнта.

Види практики при підготовці медичних сестер:
• доклінічна (навчальна) практика;
• клінічна практика: підсумкова та виробнича (переддипломна).

Відповідно до змін тривалості навчання медичних сестер та з уведенням нових навчальних планів підготовки цієї категорії фахівців виникли нові підходи до організації та проведення підсумкових і переддипломної практик як завершального етапу практичного навчання медичних сестер. Виходячи з об’єктивних умов, ми розробили та запровадили у навчальний процес «Методичні рекомендації щодо практичного навчання студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації зі спеціальності 5.12010102 «Сестринська справа».
Відповідно до досвіду європейських країн у навчальному плані передбачено підсумкову практику студентів із дисциплін на базі відповідних відділень лікарень під контролем викладача.

Доклінічна (навчальна) практика – це практичне навчання під час занять. Методами навчальної практики є: робота малими групами; пояснення; демонстрація; моделювання виробничої ситуації; вправи; ділові ігри; самостійне виконання виробничих завдань та відпрацювання практичних навичок і вмінь згідно з алгоритмом; обговорення допущених помилок; самостійне засвоєння практичних навичок та вмінь у позааудиторний час; відпрацювання пропущених практичних занять; контроль якості засвоєних умінь і навичок викладачами на практичних заняттях та при проведенні модульних контролів; контроль за якістю проведення практичних занять та рівнем засвоєння практичних навичок і вмінь студентами з боку адміністрації навчального закладу.
У процесі практичного навчання студенти можуть виявити свої організаторські здібності та психологічну готовність працювати індивідуально і в команді.

При підготовці медичної сестри необхідно застосовувати моделювання професійної діяльності в навчальному процесі. Для цього умовно встановлюються функціональні обов’язки фахівців на посадах постової медсестри; палатної медсестри; процедурної медсестри; медсестри кабінету профілактичних щеплень; медсестри ДДУ; сімейної медсестри тощо.

У кабінетах доклінічної практики кожен студент забезпечений робочим місцем і всім необхідним для індивідуальної роботи під керівництвом і контролем викладача. Викладачі клінічних дисциплін розробляють ситуативні завдання, наближені до типових клінічних ситуацій, та дають можливість вирішити їх відповідно до створених стандартів виконання медсестринських маніпуляцій (стандартів практичної діяльності).
У кабінетах доклінічної практики кожен студент забезпечений робочим місцем і усім необхідним для індивідуальної роботи під керівництвом і контролем викладача. Головним завданням кабінетів доклінічної практики є оволодіння студентами практичними уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Кабінети доклінічної практики залежно від їх профілю забезпечені необхідними предметами догляду за пацієнтом та медичною технікою, що забезпечує самостійну роботу кожного студента на практичному занятті.
Для відпрацювання та вдосконалення практичних умінь і навичок в позааудиторний час у медичних коледжах України створено тренажерні кабінети, обладнання яких аналогічне обладнанню кабінетів доклінічної практики. Матеріальне забезпечення кабінетів постійно поповнюється та поновлюється необхідним обладнанням, медичною апаратурою, інструментарієм, предметами догляду за пацієнтом тощо. У медичних коледжах використовують алгоритми з техніки виконання різних процедур і маніпуляцій, підготовлено спеціальні набори муляжів, інструментів та приладів догляду за хворими, котрі дозволяють у доклінічних умовах імітувати реальні умови виконання цієї роботи в клініці.
За єдиний прийнятий шлях підготовки медичних сестер визнано органічне поєднання у навчальному процесі доклінічного комплексу аудиторних занять з набуттям практичних навичок і вмінь безпосередньо в лікувально-профілактичних закладах, тобто в реальних виробничих умовах.

Кожна з базових установ має особливості, і медколеджі прагнуть до раціонального їх використання під час підготовки медичних сестер. Доповнення, поглиблення та закріплення знань, умінь і навичок студентів відбуваються в різних спеціалізованих відділеннях лікувально-профілактичних закладів під час проходження студентами навчальної та виробничої практик.

Практичне навчання медсестер передбачає навчання вмінню правильно клінічно мислити, оцінювати стан пацієнта, досконало володіти технікою медсестринських маніпуляцій, складати план медсестринського догляду за пацієнтом, оцінювати його результати, вибрати правильну тактику при наданні невідкладної долікарської допомоги, проводити профілактичні заходи, пропагувати здоровий спосіб життя, набувати навички застосування основних принципів сестринської медичної етики та деонтології, дотримання інфекційної безпеки.
Удосконалення підготовки медичних сестер, підвищення їхнього професійного рівня вимагають істотних змін у системі доклінічного навчання студентівмедиків. Доцільним заходом у реалізації цього завдання є опанування студентами-медиками прийомами і засобами медсестринського догляду за пацієнтами – важливим елементом фахової підготовки медичної сестри.

Практична підготовка студентів повинна відбуватися за медсестринською моделлю, відповідно до етапів медсестринського процесу (див. таб. 1), що найбільше відповідає умовам і можливостям практичної охорони здоров’я України. Поряд з традиційною медсестринською документацією передбачається ведення листка медсестринського процесу обстеження.

Таблиця 1
Етапи медсестринського процесу
І – медсестринське обстеження;
ІІ – медсестринський діагноз;
ІІІ – планування медсестринських втручань;
ІV – реалізація плану медсестринських втручань;
V – оцінка результатів медсестринських втручань та їх корекція.

Доклінічна практика – важливий етап підготовки студентів до вивчення клінічних дисциплін та проходження переддипломної практики. Зміст і організаційна структура практичних занять формуються у такий спосіб, аби полегшити студентові не лише засвоїти теоретичний матеріал, а й підготувати ще на етапі доклінічної праці до осягнення організаційної і методичної структури кожного заняття, ознайомити з формами і обсягами їхньої особистої участі при виконанні конкретних самостійних практичних завдань.
Детальний, щохвилинний розподіл окремих етапів кожного заняття орієнтований не лише на викладача, а й на студента – майбутнього медика. Це сприяє послідовному і оптимальному засвоєнню теоретичного та практичного матеріалу з кожної теми.

Початковим етапом навчання дисциплін професійно-практичного циклу є предмет «Основи медсестринства». З метою недопущення ризику для здоров’я як пацієнта, так і студента навчальна програма з основ медсестринства передбачає в основному фантомний цикл. Оснащення кабінетів доклінічної практики має відбивати реальні умови та імітувати робоче місце медичної сестри. Діапазон прийомів і методів активізації навчання, які використовують у практичній підготовці студентів, досить широкий. Вибір будь-якого з них здійснюється залежно від конкретних дидактичних завдань та специфіки навчального процесу.

У медичному коледжі розроблені досконалі інструкції, алгоритми з техніки виконання різних процедур і маніпуляцій, підготовлені спеціальні набори фантомів, інструментів, приладів догляду за хворими, котрі дозволяють у доклінічних умовах із високим ступенем достовірності імітувати реальні умови виконання цієї роботи в клініці. Кабінети доклінічної практики і в коледжі, і на базах ЛПЗ оформлені і тематично оснащені наочними посібниками, ТСО, дидактичними матеріалами. Студенти відпрацьовують одне на одному маніпуляції в тому разі, якщо вони не супроводжуються ризиком для здоров’я або не зачіпають почуття власної гідності (наприклад, заходи особистої гігієни, годування пацієнта, транспортування, відпуск найпростіших фізіотерапевтичних процедур тощо).

Обговорення втручань медичної сестри в разі можливих проблем пацієнта сприяє формуванню професійного мислення під час оволодіння медсестринськими маніпуляціями, дозволяє студентам уникнути уявлення про медсестринську діяльність як механічне виконання завдань, закріплює знання, вміння та навички, об’єднуючи їх у струнку систему догляду. Рекомендується проводити заняття з філософії медсестринської справи у формі ділових ігор, під час яких студенти повинні самостійно розкрити зміст основних етичних елементів філософії медсестринської справи.

Знайомство студентів з медсестринським процесом починається з першого семестру, оскільки він виховує у студентів здатність до чіткого розуміння проблем пацієнта і самостійності рішень у межах своєї компетенції; входить до переліку основних практичних умінь медичної сестри і навчає навичкам спілкування та медсестринської педагогіки. Заняття в кабінетах доклінічної практики проводять переважно шляхом моделювання клінічних ситуацій.
Застосовуючи активні форми навчання (завдання, тести, контрольно-облікові практичні заняття тощо), доцільно використовувати поряд з проблемним навчанням різні форми самостійної роботи (скласти алгоритми дій, план догляду, план навчання, тези бесіди, підготувати доповідь, розв’язати ситуаційні завдання тощо), що дає змогу підготувати студентів до активної життєвої позиції, здатності самостійно орієнтуватися в життєвих проблемах і знаходити шляхи їхнього розв’язання.

Формування власного погляду на професію, ознайомлення з моральними концепціями, принципами і традиціями медсестринської справи дозволить студентам краще зрозуміти сутність майбутньої професії.
Практичні заняття передбачають також закріплення та удосконалення студентами первинних професійних навичок з предмета відповідно до стандартів практичної діяльності медичної сестри й принципів медсестринської етики та деонтології.

Отже, можна змоделювати етапи процесу формування професійних навичок під час проведення практичних занять:
• засвоєння і закріплення теоретичних знань;
• удосконалення професійних навичок та доведення їх до автоматичного виконання;
• постійне закріплення практичних навичок, застосування їх при розв’язанні професійних ситуацій;
• засвоєння технології професійного спілкування через використання стосунків з медичним персоналом, пацієнтами та їхніми родичами.

Залучення студентів до активної пізнавально-пошукової діяльності дозволяє їм відійти від стандартності мислення, стереотипу дій, розвиває прагнення до знань. На різних етапах проведення практичних занять використовують активні методи навчання: при первинному оволодінні знаннями, осмисленні та вдосконаленні знань, формуванні вмінь і навичок. Для осмислення знань, їхньої систематизації, формування умінь використовується аналіз проблемних ситуацій.

Виконання заходів/елементів догляду вимагає від майбутньої медичної сестри не лише професійних умінь і навичок, якісного в технічному відношенні проведення тієї чи іншої маніпуляції або процедури. Не менш важливу роль відіграє дотримання морально-етичних і естетичних норм відносин з хворою людиною, з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та його ставлення до хвороби/здоров’я.
Одне з основних завдань навчання студентів основ медсестринства – розвинути у них почуття симпатії до пацієнтів. Медична сестра повинна бути милосердною, вміти зрозуміти становище іншого, переживати разом із ним будь-які моменти його життя – не тільки радісні, а й трагічні. Медична сестра повинна активно заохочувати пацієнта, членів його родини й друзів до само- і взаємодопомоги, водночас даючи можливість йому зберегти свою самостійність і незалежність. Алгоритми догляду за пацієнтами певною мірою сприяють підготовці медичних сестер відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики. Сучасна медична сестра повинна мати не тільки добру технічну підготовку, а й уміти творчо ставитися до догляду за пацієнтом, працювати з ним як з особистістю. Знання певних методик лабораторних та інструментальних досліджень, уміння працювати з медичним обладнанням та інструментами, володіння основними принципами деонтології при контакті з пацієнтом є основою діяльності медичної сестри.

Рекомендується поряд з проблемним навчанням використовувати різні форми самостійної роботи, які формують санітарно-освітнє мислення медичного працівника, привчають до прийняття оптимальних рішень, а також активні форми навчання (ділові ігри, ситуаційні завдання, тести, контрольно-залікові практичні заняття тощо). Програмою передбачено привчати студентів дотримуватися етичних і деонтологічних норм поведінки з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та його ставлення до хвороби (здоров’я). Будь-який метод припускає не тільки теоретичний, а й практичний рівень, тобто його поетапне застосування в навчальному процесі. Технологія методу показує поступове досягнення мети при застосуванні певного інтерактивного методу.

На практичних заняттях у клініках звертається увага на профілактику професійних уражень та внутрішньо-лікарняних інфекцій, дотримання правил техніки безпеки під час роботи в різних відділеннях ЛПЗ (інструктаж з ТБ та безпеки життєдіяльності). При роботі з пацієнтами зважаємо на право пацієнта на інформацію та отримання згоди на проведення маніпуляцій, дотримання етико-деонтологічних аспектів.
Увагу акцентуємо ще й на майстерності спілкування медичної сестри з пацієнтами, їхніми родичами, навчанні пацієнта та членів його сім’ї необхідних навичок догляду в домашніх умовах. З цією метою використовуються стандартні плани догляду та стандарти навчання.

Після закінчення клінічної практики проводиться вхідний, проміжний і підсумковий контроль знань практичних умінь і навичок у вигляді зрізів, тестування, атестації. Для поліпшення якості підготовки студентів до майбутньої самостійної роботи рекомендовано проводити настановчі конференції, основна мета яких – ознайомлення з програмою, веденням документації, розпорядком і правилами роботи медичних закладів. При розподілі на державну переддипломну практику рекомендується проводити певну роботу, а саме: випускники коледжу повинні вже максимально визначитися щодо майбутнього робочого місця.

Здійснення медсестринського процесу має бути орієнтоване на пацієнта та охоплювати не менше трьох галузей знань:
1. Контекстну: використання для кожного контакту з пацієнтом біо-психо-соціального підходу;
2. Етичних особливостей: підтримання професійної компетентності (наукової та етичної);
3. Наукову: застосування критичного та науково обґрунтованого підходу до своєї практичної діяльності.

Вважаємо, що якість сформованості професійної компетентності ґрунтується на наступних факторах:
1. Глибока базова медична освіта;
2. Обов’язкова достатня практична підготовка;
3. Робота згідно з принципами «доказової медицини»;
4. Дотримання стандартів виконання медсестринських маніпуляцій;
5. Безперервність процесів навчання та професійного удосконалення.

У якості критеріїв оцінювання професійної компетентності майбутньої медичної сестри виділяємо наступні компетенції:
• інструментальні;
• ключові особистісні;
• ключові професійні.

Рівні сформованості практичних умінь і навичок пропонуємо у вигляді таблиці (див. табл. 2).

rivni sformovanosti

Усі ці рівні практичного навчання є «керованою практикою клінічної медсестринскої справи», де потрібні безперервні дії та контроль викладача. Накопичення професійного досвіду починається з навчальної практики, медсестринські маніпуляції студенти виконують самостійно, а на клінічних базах відпрацювання професійних навичок доводиться до автоматизму. Студенти досягають третього та четвертого рівня сформованості практичних умінь і навичок поступово, після проходження всіх етапів навчальної, підсумкової та переддипломної практик. Паралельно з удосконаленням практичної підготовки студентів формується та удосконалюється професійна компетентність майбутнього фахівця.

При оцінці сформованості професійної компетентності майбутніх медичних сестер у реальних умовах праці на клінічних базах ми пропонуємо такі рівні: низький, середній, достатній, високий.
Низький рівень сформованості професійної компетентності майбутніх медичних сестер характеризується слабким проявом таких сфер особистості, як операційно-технічна, інтелектуальна, емоційна, вольова, низький рівень теоретичних знань, невміння застосувати їх у нестандартних ситуаціях, робота студента на практиці є несистематичною та примітивною, відсутня професійна спрямованість особистості.
Середній рівень характеризується задовільними знаннями теоретичного матеріалу, умінням застосовувати його для розв’язування стандартних ситуацій, але неспроможністю оцінити стан пацієнта, зробити висновки, відсутністю бачення перспектив застосування набутих знань у подальшій практичній роботі.
Достатній рівень характеризується задовільними знаннями теоретичного матеріалу, умінням застосовувати його для розв’язування нестандартних ситуацій, спроможністю оцінити стан пацієнта, зробити висновки, але неспроможністю застосування набутих знань у подальшій практичній роботі.
Високий рівень характеризується відмінними знаннями теоретичного матеріалу, умінням застосовувати його для розв’язання нестандартних ситуацій, здатністю правильно оцінити стан пацієнта, робити висновки та застосовувати набуті знання у подальшій практичній роботі. Варто зазначити, що формуванню професійної компетентності медичних сестер сприяють затверджені Міністерством охорони здоров’я України «Стандарти медсестринських процедур, маніпуляцій та планів догляду і навчання», розробниками яких є авторський колектив коледжу (І.Я. Губенко, О.Т.Шевченко, Л.П.Бразалій, В.Г.Апшай). Ці стандарти є основними для формування практичних умінь і навичок майбутніх фахівців на засадах доказової медицини та дають чіткі орієнтири для навчання майбутніх медичних сестер і здійснення професійної діяльності відповідно до світових стандартів.
Нині актуальним є формування професійної компетентності медичних сестер у процесі їх практичної підготовки і з питань паліативної та хоспісної допомоги.

Невпинне та швидке збільшення розповсюдженості онкологічних захворювань серед населення України і висока смертність від них, а також старіння населення та збільшення кількості хворих на невиліковні захворювання з обмеженим прогнозом тривалості життя зумовлюють необхідність удосконалення паліативної та хоспісної допомоги населенню і підготовки спеціалістів у цій галузі медико-соціальної опіки.
Крім того, прийняття змін до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» засвідчило офіційний розвиток нового напряму – паліативної медицини. Досвід фахівців з паліативної медицини підтверджує, що у цій сфері не можна покладатися лише на загальні знання з медсестринства. Має бути спеціальна підготовка.

Тому з метою приведення паліативної допомоги в Черкаському регіоні у відповідність із найкращими світовими практиками та поліпшення якості освіти медичних сестер у галузі здійснення медсестринського процесу в паліативній медицині, в Черкаському медичному коледжі відбулися зміни з організації навчального процесу:
• підготовлено робочі програми та проводяться адаптовані теоретичні та практичні заняття з предмета «Медсестринство в онкології» спеціальностей 5.12010102 «Сестринська справа» та 6.102101 «Сестринська справа з урахуванням викладання основ паліативної та хоспісної допомоги та особливостей організації медсестринського процесу за медсестринськими моделями В.Хендерсон, Д.Орем»;
• до навчального плану спеціальності 6.102101 «Сестринська справа» включено предмет «Медсестринство в паліативній і хоспісній допомозі». Робоча група викладачів коледжу розробила відповідну навчальну програму. Її розробники виходили з того, що медичні сестри-бакалаври, насамперед як організатори в сфері надання медсестринських послуг, мають бути обізнані з сучасними поглядами на проблеми розвитку паліативної допомоги, загальними медичними аспектами паліативної діяльності медичної сестри, особливостями медсестринського процесу, а також – з питань контролю болю та іншої симптоматики в інкурабельних хворих.

Отже, можна визначити перелік вимог, які пред’являють до практичного навчання медсестер: це безперервність, послідовність, наявність належних баз практики; забезпеченість навчально-методичними та матеріально-технічними засобами; належне кадрове забезпечення для керівництва і контролю якості практики; досягнення вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик усіх рівнів. Формування професійної компетентності майбутніх медичних сестер нерозривно пов’язане з реформуванням сестринської справи та впровадженням медсестринського процесу в навчальних закладах, впровадженням інноваційних технологій і поліпшенням матеріально-технічної бази ВМНЗ та має на меті удосконалення системи загальної підготовки фахівців-медиків середньої ланки, щоб відповідали вимогам вітчизняних і закордонних стандартів, підготовку спеціалістів з медсестринства, здатних планувати і здійснювати самостійний догляд за пацієнтом, допомагати йому в розв’язанні його функціональних, соціальних і психологічних проблем.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що основою формування професійної компетентності майбутньої медичної сестри є базові практичні навички в системі загальної теоретичної та практичної підготовки, які застосовуються при здійсненні медсестринської моделі догляду за пацієнтом, проведенні медсестринського обстеження, спілкування з пацієнтом.

Інна ГУБЕНКО
директор Черкаського медичного коледжу, к. мед. н., заслужений лікар України, доцент кафедри сімейної медицини НМАПО ім. П.Л.Шупика
Ірина РАДЗІЄВСЬКА
спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, заступник директора з навчальної роботи
Людмила БРАЗАЛІЙ
голова опорної циклової комісії сестринської справи Черкаський медичний коледж

Оставить комментарий

При заполнении формы обратите внимание, что отмеченные звездочкой (*) поля обязательны для заполнения.

Понравилась статья? Расскажите друзьям: