Позаматкова вагітність та пухирний занесок

Що таке позаматкова вагітність?

Близько однієї вагітності з 50 є позаматковими, що означає «розташованими за межами матки». В разі позаматкової вагітності запліднена яйцеклітина імплантується поза маткою, звичайно у фаллопієвих трубах, та починає зростати. Зрідка позаматкова вагітність може імплантуватися у черевній порожнині жінки, на зовнішній поверхні матки, на яєчнику або у шийці матки.

Які симптоми позаматкової вагітності?

Деякі жінки з позаматковою вагітністю спочатку відчувають типові ранні симптоми вагітності – нудоту та болісність грудей, у той час, як у інших ранні симптоми відсутні і вони навіть не здогадуються про свою вагітність. Проте, приблизно через тиждень після пропущеної менструації, у жінки може початися незначна, нерегулярна кровотеча з піхви, кров зазвичай коричнева за кольором. Деякі жінки помилково вважають цю кровотечу нормальною менструацією. Після кровотечі вони можуть відчувати незначні коліки у нижній частині черева, здебільшого з одного боку. Жінці з такими симптомами слід швидко зв’язатися з лікарем або їхати до приймального відділення лікарні. Без лікування ці симптоми через кілька днів або тижнів можуть перерости у сильний біль у ділянці малого тазу, біль у плечі (спричинений тим, що кров із позаматкової вагітності, яка розірвалася, тисне на діафрагму), непритомність або запаморочення, нудоту та блювоту.

Як встановлюють діагноз позаматкової вагітності?

Підозрювана позаматкова вагітність може перетворити щасливу подію у жахливу кризу здоров’я вагітної жінки. Через те, що позаматкову вагітність нелегко діагностувати, жінці потрібно буде виконати деякі тести. Це може бути серія аналізів крові для визначення рівнів гормону вагітності – хоріонічного гонадотропіну, які, зазвичай, у разі позаматкової вагітності низькі, та виконати ультразвукові дослідження піхви і черева, щоб визначити місце розташування вагітності. Якщо ці тести не показують, чи є там позаматкова вагітність, лікарю може знадобитися оглянути органи черевної порожнини за допомогою тоненького, гнучкого оптичного інструменту, який називається лапароскоп. Його вводять через крихітний надріз на череві жінки, яка перебуває під наркозом.

Як лікують позаматкову вагітність?

Якщо лікар знаходить позаматкову вагітність, ембріон (який за дуже рідких винятків не може вижити) слід видалити, щоб він не загрожував життю жінки, бо якщо він продовжуватиме рости, це може призвести до розриву фаллопієвої труби та небезпечної для життя внутрішньої кровотечі. Позаматкову вагітність, зазвичай, видаляють хірургічним шляхом. Коли діагноз встановлено перед тим, як розірвалася фаллопієва труба, лікар може зробити на ній невеличкий надріз та видалити ембріон, врятувавши трубу та поліпшивши прогноз щодо здатності жінки народжувати дітей у майбутньому. Або, замість операції, жінку можуть лікувати протираковим препаратом метотрексатом, який «розчиняє» вагітність і також зберігає фаллопієву трубу.

Лікування метотрексатом найбільш ефективне у перші шість тижнів вагітності. Якщо труба розтягнулася або розірвалася і почалася кровотеча, лікар може бути змушений видалити її всю або її частину.
Нині діагноз більшості позаматкових вагітностей встановлюється протягом перших восьми тижнів, зазвичай, до розриву труби. Це зменшує ризик для вагітної жінки; проте подружжю лишається змиритися з втратою вагітності.

Які існують фактори ризику для розвитку позаматкової вагітності?

Кількість позаматкових вагітностей протягом останніх років збільшилася у п’ять разів. Значною мірою це зумовлено стрімким зростанням рівнів захворюваності інфекціями, що передаються статевим шляхом – хламідіозом, який часто призводить до запального захворювання органів малого тазу та утворення рубців на фаллопієвих трубах. Ще фактором ризику є препарати проти безпліддя, вагітність після невдалої операції перев’язування труб, перенесені операції на фаллопієвих трубах, ендометріоз (в цьому разі тканина матки імплантується поза нею) та куріння. Проте у більшості жінок причини позаматкової вагітності невідомі.

Який прогноз щодо наступних вагітностей у майбутньому?

Для жінки, яка перенесла позаматкову вагітність, прогноз щодо здорової вагітності у майбутньому є цілком оптимістичним. Результати досліджень свідчать про те, що близько 60 – 80 відсотків жінок з обома фаллопієвими трубами здатні виношувати нормальну вагітність. Ці рівні майже однакові для жінок, яким зробили операцію або лікували метотрексатом. Більше, ніж 40 % жінок, яким видалили одну фаллопієву трубу під час лікування позаматкової вагітності, також можуть у майбутньому носити нормальну вагітність. Проте для жінок, які мали позаматкову вагітність, існує 7 – 15 % ймовірність повторення цього стану. Тому їх необхідно ретельно спостерігати у той час, коли вони робитимуть спробу знову завагітніти. Ймовірність повторення стану є вищою у тих випадках, коли жінці робили хірургічну операцію після розриву труби або якщо вона раніше хворіла на запалення органів малого тазу.

Що таке пухирний занесок?

Під час пухирного занеску рання плацента розвивається у масу кіст (це називається хоріонаденома), які нагадують гроно білого винограду. Ембріон або не утворюється взагалі, або утворюється патологічно і не здатний жити. Близько однієї вагітності на 1000 є пухирним занеском. Підвищений ризик цієї патології існує для жінок, старших сорока років, або таких, що мали два або більше викиднів.
Фактично існує два типи пухирного занеску – повний та частковий. В разі повного пухирного занеску відсутні ембріон та нормальна тканина плаценти. У разі часткового занеску – частина плаценти може мати нормальну структуру, а ембріон, який має патологічну будову, починає розвиватися.

Обидва типи пухирного занеску виникають з патологічно заплідненої яйцеклітини. В разі повного пухирного занеску всі хромосоми заплідненої яйцеклітини (маленькі ниткоподібні структури у клітинах, котрі переносять наші гени) походять від батька. У нормі – половина походить від батька, а половина – від матері. Невдовзі після запліднення хромосоми з материнської яйцеклітини втрачаються та інактивуються, а з батьківської – подвоюються. У більшості випадків часткового пухирного занеску 23 материнські хромосоми залишаються, але є два набори батьківських хромосом (тому ембріон має 69 хромосом замість нормальних 46). Одним із шляхів, яким це може відбутися, є запліднення однієї яйцеклітини двома сперматозоїдами. Пухирний занесок є небезпечним для життя вагітної жінки у тому разі, коли глибоко проникає у стінку матки, що може спричинити сильну кровотечу. У деяких випадках занесок може перетворитися у хоріокарциному – рідкісну форму раку, пов’язану з вагітністю.

Які симптоми пухирного занеску?

Пухирний занесок може починатися як нормальна вагітність. Потім, близько десятого тижня вагітності, зазвичай, починається піхвова кровотеча, темно-коричневою кров’ю. Інші розповсюджені симптоми – сильна нудота та блювання, спазми у череві (спричинені маткою, що є надто великою за розмірами через кількість кіст, що постійно збільшується) та підвищений кров’яний тиск.

Як встановлюють діагноз пухирного занеску?

Пухирний занесок можна діагностувати на УЗД. Лікар також визначить рівні хоріогонічного гонадотропіну, які, зазвичай, перевищують норму у разі повного пухирного занеску, та нижчі за норму – в разі часткового.

Як лікують пацієнтку з пухирним занеском?

Пухирний занесок є дуже жахливим досвідом. Жінка не тільки втрачає вагітність, вона також дізнається про те, що для неї існував невеликий ризик розвитку раку. Для того, щоб захистити жінку, з матки необхідно видалити всю тканину занеску. Звісно, для цього виконують процедуру під назвою «відсмоктувальне вишкрібання», під наркозом. У деяких випадках, коли занесок дуже великий, і жінка вирішила в майбутньому більше не мати вагітностей, можна виконати гістеректомію.
Після операції лікар знову визначає рівень хоріогонічного гонадотропіну. Якщо він впав до нуля, жінка більше не потребує додаткового лікування. Проте лікар продовжуватиме контролювати рівні хоріогонічного гонадотропіну протягом року, щоб упевнитися в тому, що не лишилося ніякої тканини занеску. Жінці, яка перенесла пухирний занесок, не можна вагітніти протягом року, оскільки вагітність утруднить контролювання рівнів хоріогонічного гонадотропіну.

Як часто пухирні занески перетворюються на рак?

Після вичищення матки близько 20 % повних занесків та 2 % часткових залишаються і їхня патологічна тканина може продовжувати рости. Це називають персистуючим гестаційним захворюванням трофобласту (ГЗТ). Лікування одним із протиракових препаратів виліковує ГЗТ у близько 100 відсотків випадків. Зрідка розвивається онкологічна форма ГЗТ – так звана хоріокарцинома, яка розповсюджується на інші органи. Ця форма раку успішно лікується багатьма протираковими препаратами.

Який прогноз щодо вагітності у майбутньому після пухирного занеску?

Якщо у жінки пухирний занесок, вона має хороший прогноз для майбутньої вагітності. Ризик того, що занесок почне розвиватися у наступній вагітності, становить тільки 1 – 2 %.Позаматкова вагітність та пухирний занесок є невідкладними станами. Під час встановлення діагнозу та лікування вагітна жінка може бути занепокоєна своїм особистим здоров’ям. Після цього жінка та її партнер відчувають полегшення через те, що вона витримала це тяжке випробування. Потім може виникнути скорбота з приводу втраченої вагітності. Як будь-якому подружжю, що втратило вагітність, їм потрібний час для подолання свого болю та для емоційного відновлення. Це важкий час, і, можливо, подружжю буде корисно поспілкуватися з консультантом, який спеціалізується на втратах вагітності.

Матеріали підготувала Лариса ГОЛОВАЩУК, старша медична сестра Навчально-практичного центру сімейної медицини Дарницького району м. Києва.

Матеріали використано лише з інформаційною метою і вони не є медичними рекомендаціями.