Сифіліс у чоловіків, жінок та дітей: симптоми, причини

Симптоми та ознаки сифілісу

Сифіліс проходить кілька періодів розвитку. При первинному періоді у деяких хворих після потрапляння інфекції може настати тривалий період без симптомів. Хворобу можуть з'ясувати випадково під час обстеження. Сифіліс вторинний поділяють на: ранній, безсимптомний та рецидивуючий; третинний – на активний та безсимптомний.

При первинному сифілісі там, куди потрапила інфекція, після періоду розмноження інфекції утворюється твердий шанкер. У медицині його називають ще сифіломою. Виглядає як невелика округла ерозія червоного кольору правильних розмірів із різкими межами. У середньому діаметр такої ерозії не перевищує 1 см. Вона може виділяти мізерне відокремлюване, що надає поверхні лакованого вигляду, іноді може бути хворобливою або не викликає жодних відчуттів. Вона самостійно гоїться через 3 тижні.

Зазвичай сифілома розташована на слизових та шкірі статевих органів, іноді на стегнах, животі або лобку, на губах, ротовій порожнині, повіках, пальцях, мигдаликах і біля анусу. Від шанкеру до найближчих лімфатичних вузлів може розвинутися їх запалення. Це один із характерних симптомів сифілісу. Лімфатичні судини в області шанкеру мають вигляд щільного шнура.

Вторинний період характерний появою сифілом, які можуть зникнути через два місяці, не залишаючи рубцевих змін. Іноді можуть бути висипання на голові (на волосистій частині) та, внаслідок цього, випадання волосся. При сифілісі поширеним ураженням шкіри є розеоли, що є плямами рожевого кольору. Типова ознака сифілісу - висипання на плечах і грудях ("намисто венери").

У разі коли ознаки хвороби ігнорують і хворий не отримує адекватного лікування або зовсім не лікується, захворювання прогресує. З моменту інфікування до розвитку запущеної стадії хвороби може пройти кілька років. Симптоматичні прояви локальні. На відміну від двох попередніх видів, відбувається деструкція тканин та органів та утворення виразок рубців.

Причини захворювання на сифіліс

Збудник підступного захворювання – бліда спірохета Trepоnemа pаllidum. Ця інфекція має токсини, які можуть розчиняти еритроцити та негативно впливати на лейкоцити. Локалізуючись у придатках яєчок або в яєчках, бліда спірохета впливає на активність сперматозоїдів та призводить до безпліддя. Як тільки відбувається зараження, інфекція проникає та заповнює лімфатичні простори, потім проникають у тонкі стінки дрібних судин. Трепонеми, що проникли в кров, активно розмножуються і переносяться по всіх органах. Інфекція дуже швидко приживається в організмі, руйнуючи заражені нею тканини та органи.

Способи зараження та шляхи передачі хвороби сифіліс

В організм збудник проникає через мікротравми шкіри чи слизових оболонок. В активній стадії сифілісу інфікований хворий заразний. Основний шлях зараження – статевий акт. Рідко трапляються випадки, коли їм заражаються побутовим шляхом. Позастатеве інфікування може статися, якщо в роті пацієнта локалізовані ерозивні сифілітичні прояви, які можуть потрапити на предмети і посуд. Якщо у приміщенні досить волого, трепонеми можуть тривалий час зберігати свою життєздатність.

Для медичних працівників та співробітників лабораторій ризик заразитися сифілісом дуже високий, особливо якщо не дотримуються правил безпеки роботи з хворим та біологічним матеріалом зараженого. Персонал може заразитися під час огляду хворого чи проведення медичних маніпуляцій чи проведення лабораторних досліджень. Для реципієнта, якому кров переливають прямим шляхом, також існує ризик зараження, якщо донор інфікований. Такі випадки у медичній практиці відзначалися.

У жінок, що годують, навіть якщо в області соска немає сифілітичних змін, може бути заражене молоко. Якщо вагітна хвора на сифіліс, або в її анамнезі був випадок інфікування, але терапія не проведена в повному обсязі, то інфекція може проникати через плацентарну оболонку та пуповинні судини та інфікувати плід. Випадки зараження від сечі чи секрету потових залоз не зареєстровані. Для розвитку захворювання має місце кількість збудника хвороби, що проникає в організм.

Інкубаційний період сифілісу

Термін періоду інкубації визначається з моменту інфікування до прояву першого характерного симптому сифілісу – твердого шанкеру. Зазвичай середня тривалість цього періоду становить три тижні. Але можливе подовження періоду інкубації до 2 місяців. Фактором, що подовжує період активного зростання інфекції, може бути прийом антибіотиків. Такі випадки зафіксовано у хворих із гонореєю. При нез'ясованому джерелі інфікування такі пацієнти повинні або пройти превентивну терапію сифілісу або довго спостерігатися у венеролога.

Рідше трапляється укорочений період інкубації, який триває до двох тижнів. Йдеться про ослаблених або туберкульозних хворих, а також пацієнтів, які страждають на алкоголізм. При укороченому періоді інкубації з'являється зазвичай одна, а кілька сифілом різних ділянках тіла. Доведено зв'язок між кількістю інфекції, що потрапляє в організм та періодом інкубації.

Діагностика та аналізи на виявлення сифілісу

Для того, щоб підтвердити діагноз на ранніх термінах, проводиться пошук інфекції в елементах сифілісу. До таких відносяться: сифілома, кондиломи та ерозії. Біологічний матеріал досліджується під мікроскопом. Якщо збудник не виявляють, дослідження проводять кілька разів, оскільки помилкові негативні результати можуть бути після обробки антисептиками перед взяттям матеріалу вогнища.

Для постановки діагнозу та оцінки вилікуваності використовуються такі тести:

• РІБТ;
• реакція імунофлюористенції (РІФ);
• ІФА;
• РПГА (пасивна гемаглютинація);
• IgМ-серологія.

Матеріал для діагностики сифілісу може бути взятий з найближчого до шанкру лімфатичного вузла. Існує один із найчутливіших методів діагностики сифілісу – ПЛР. Хвороба може підтвердити дані лабораторні аналізу крові на RW (реакція Вассермана). При серологічному дослідженні трепонеми визначаються з сифіломи, що відокремлюється, сироватки крові, цереброспінальної рідини.

Сифіліс у жінок

У жінок, які хворіють на сифіліс, великі статеві губи набрякають, що пов'язано з розвиненою мережею лімфатичних судин. При утворенні сифіломи на шийці матки збільшуються та запалюються лімфатичні вузли у малому тазі. При розвитку вторинного сифілісу у жінок підвищується температура, виникає анемія, слабкість, біль у м'язах та кістках. Нерідко такий стан плутають із грипом і не звертаються до венеролога. Такі рецидиви можуть повторюватися без лікування протягом довгих років.

Вагітність хворої жінки може закінчитися або викиднем або народженням інфікованої дитини. Різні етапи сифілісу прямо впливають на результат вагітності, оскільки інфекція сприяє збільшенню плаценти. При такому стані у жінок, що не лікувалися, можуть бути викидні на пізніх термінах або народження мертвих дітей.

Сифіліс у чоловіків

Якщо на ранніх стадіях сифілісу шанкр ускладнюється інфекцією, що приєдналася, у хворих чоловіків розвиваються ускладнення. Якщо шанкер знаходиться на мигдалині, спостерігається її збільшення та ущільнення, зміна кольору. До ускладнень сифіломи відносять баланопостит, баланіт, фімоз, парафімоз, гангрену та фагеденізм. Якщо приєднуються трихомонади чи бактеріальна інфекція, область сифіломи стає яскравою, яке відокремлюється на поверхню серозним чи гнійним. В області мошонки та головки з'являється набряк. Тканини в цих місцях ущільнені та при натисканні не утворюють заглиблень.

При баланопоститі крайня плоть набрякає та запалюється. Усі спроби насильно оголити голівку члена призводять до ще більшого запалення – парафімозу. До тяжчого наслідку належить гангренізація. Небезпека для хворого є проявами запущених форм. При розпаді інфільтрату нечисленні горбки можуть здавлювати і руйнувати органи, створюючи тим самим загрозу життю.

Сифіліс у дітей

Сифіліс у чоловіків, жінок та дітей: симптоми, причини, шляхи передачі, діагностика та лікування, ускладнення У дітей сифіліс може виникати після потрапляння джерела інфекції через плаценту або пупкову вену. Інфікуватись плід може як у випадках захворювання матері ще до зачаття, так і під час вагітності. Якщо у жінки первинний сифіліс, активне специфічне лікування на ранніх термінах може призвести до народження здорової дитини. У міру занедбаності хвороби ризик народити інфіковану дитину збільшується.

У грудному віці сифіліс може мати різні прояви, так вражає цілий ряд органів та систем. Про тяжкий прояв хвороби у новонароджених може свідчити специфічний симптом – пухирчатка на долонях та підошвах та згинальних поверхнях. Відзначається також у грудному віці при сифілісі нежить із включеннями гною та крові. Носові ходи набрякають і утруднюють дихання. Тривалий нежить може призвести до зміни хрящів носа.

Вірним симптомом сифілісу вродженого є ущільнення шкіри на 10 день життя. Процес починається з осередкового ураження шкіри на долонях, сідницях, підборідді, губах. На місці ураження шкіра стає не еластичною та щільною. Поверхня губ постійно мацерується, тріскається та кровоточить і покривається кірками. Через 3 місяці в кутах рота з'являються характерні для захворювання перпендикулярні рубці.

Діти до двох років можуть страждати від еритематозної ангіни, папульозного висипу, ерозій на мигдаликах, язику, щоках, губах та на носі. Поразка гортані може виражатися інфільтрацією, осиплістю, виразковим ларингітом та стенозом. Виникаючі інфільтрати в області чола призводять до випадання волосся та брів.

До активних проявів сифілісу належить ураження кісткової тканини. Найбільш типова патологія для хвороби – остеохондрити, які призводять до переломів трубчастих кісток. Виникаючі періостити та остеоперіостити призводять до видозмін форми черепа та уражень фаланг пальців (диктиліт).

Інфільтрати у внутрішніх органах дитини при сифілісі заміщається на сполучну тканину, що призводить до збільшення та ущільнення органів. В результаті розвиваються асцит, жовтяниця, збільшення селезінки та печінки. Поява патологічного процесу в легенях може призвести до легеневої недостатності та смерті. Поразка серцевої системи призводить до перикардитів, ендокардитів, вад серця. У патологічний процес при сифілісі можуть включатися ендокринна система, видільна (нирки, сечовий міхур) та лімфатична системи.

Пізній сифіліс проявляється на п'ятому (іноді на 15-му) році життя інфікованої дитини. Іноді прояви можуть виникнути на 15-му році життя. У цьому віці симптоми захворювання не так яскраво виражені і ураження шкіри не такі рясні. За цієї форми хвороби сифіліди можуть швидко розпадатися, утворюючи гумми (виразки). Локалізуючись на слизовій носі, вони руйнують хрящові тканини, викликаючи западання носа. До достовірних ознак відноситься наступна тріада – ураження лабіринту вуха, дифузний кератит та аномальний розвиток зубів.

Лікування сифілісу

Сифіліс у чоловіків, жінок і дітей: симптоми, причини, шляхи передачі, діагностика та лікування, ускладнення Як тільки є підтвердження, призначати лікування рекомендують терміново. При ранніх та активних формах терапія проводиться у першу ж добу. Від цього залежить сприятливий результат хвороби. При сифілісі передбачений наступний терапевтичний комплекс:

1. Специфічна терапія пацієнтів із засвідченим діагнозом.
2. Превентивна терапія оточення хворого. Якщо з моменту останнього контакту з хворим минуло понад два місяці, лікування не призначають, а проводять моніторинг протягом 4 місяців.
3. Профілактична терапія. Для того щоб запобігти новонародженому сифіліс таку терапію призначають всім вагітним, в анамнезі яких були інфікування. Причому не має значення, знято вже жінку з обліку чи ще ні. Профілактику проводять і новонародженим, які народилися від матерів, які не отримали повного лікування. Передбачена профілактика навіть дітям, які не мають клінічних симптомів.
4. Пробна терапія призначена для пацієнтів, які мають підозри на пізні ураження збудником сифілісу органів, шкіри, кісток.
5. Превентивна терапія пацієнтів із гонореєю, якщо встановлено джерело інфікування.
6. Допускається епідеміологічна терапія хворих, у яких в анамнезі був сифіліс за явних ознак хвороби, позитивної реакції преципітації. У разі лікарські препарати прописують без підтвердження серологічного дослідження.

Препарати для лікування сифілісу

Для лікування сифілісу ефективні антибіотики. Рекомендується застосовувати:

• пролонговані (дюрантні) пеніциліни (Екстенциллін, Біцилін-1, Біцилін-5, Ретарпен);
• пеніциліни середньої дюрантності (Прокаїн бензилпеніцилін, Бензилпеніциліну новокаїнова сіль);
• водорозчинний пеніцилін (Бензилпеніциліну натрієва сіль);
• напівсинтетичні антибіотики (Ерітроміцин, Тетрациклін, Ампіцилін, Оксацилін, Доксициклін, Цефтріаксон).

Для превентивної терапії найефективнішим є препарат Бензатин бензилпеніцилін. Пацієнтам із первинним сифілісом призначають пролонговані пеніциліни. При ускладненнях хвороби можуть призначатися пеніциліни середньої дюрантності та напівсинтетичні антибіотики.

При ураженнях кісток та внутрішніх органів слід лікувати у стаціонарі. Препарати призначають з урахуванням ураження органів. У зв'язку з цим призначають супутню терапію та консультації інших фахівців (терапевт, кардіолог, невропатолог, окуліст тощо).

При тяжких формах нейросифілісу, хворих рекомендовано лікувати в умовах неврологічного чи психіатричного стаціонару. На тлі антибіотикотерапії у хворих може виявитися неврологічний симптом. При прогресуючих паралічах на початку лікування антибіотиками показано призначення Преднізалону, щоб сприяти зниженню клінічних симптомів захворювання.

Ускладнення після сифілісу

Ускладнення сифілісу різноманітні та залежать від того, на якому етапі хвороби хворий звернувся за допомогою. Проникаючи в організм бліда спірохета руйнує органи та тканини. У хворого можуть розвиватися серцево-судинні захворювання, хвороби дихальної та опрно-рухової системи. Ускладненням вже пролікованої хвороби є пригнічений імунітет через ураження ендокринної системи.

Найнебезпечніші ускладнення у хворих на сифіліс третинної форми. Виразки (гуми), що розростаються, вражають не тільки шкірні покриви, а й внутрішні органи. Ускладнити захворювання може остеартроз, деструктивні зміни хряща, що призводять до повного стирання суглоба. У хворих уражаються органи слуху та зору, що призводить до часткової або повної глухоти та сліпоті. Недолікований сифіліс може спричинити інфаркт міокарда, міокардиту, ендокардиту. Грізним ускладненням сифілісу є ураження головного мозку, його судин та оболонок. У хворих розвивається менінгіт, гідроцефалія. Тривале лікування антибіотиками може призвести до тяжких змін у печінці аж до її атрофії.