Виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям
Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я затверджено постановою КМУ від 29.12.2009 № 1418 (далі — Порядок № 1418). Відповідно до пункту 3 Порядку № 1418 надбавку за вислугу років отримують, зокрема, фахівці з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей. До фахівців належить й посада сестра медична.
1. Дія зазначеного Порядку поширюється на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.
2. Надбавка за вислугу років установлюється лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров’я залежно від стажу роботи в такому розмірі:
3. Надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров’я та їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, лікарям усіх лікарських спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я, головним медичним сестрам, фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою всіх спеціальностей.
4. До стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається:
• час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров’я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 2 цього Порядку;
• час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, – період відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, або коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна) – не більш як до досягнення нею 16-річного віку;
• час, відведений на підвищення кваліфікації з відривом від роботи, якщо працівник до і після направлення на підвищення кваліфікації працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 2 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров’я;
• час навчання у клінічній ординатурі;
• час строкової військової служби, якщо працівник до призову на військову службу працював на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 2 цього Порядку, в державних та комунальних закладах охорони здоров’я і протягом трьох місяців після звільнення з військової служби (без урахування часу проїзду на постійне місце проживання) був прийнятий на роботу на одну із зазначених посад в державному або комунальному закладі охорони здоров’я;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
5. Документом для визначення стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи.
6. Надбавка за вислугу років у державному або комунальному закладі охорони здоров’я обчислюється, виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок і доплат.
7. Надбавка за вислугу років виплачується щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом.
8. У разі, коли працівник тимчасово заміщує відсутнього працівника, надбавка за вислугу років обчислюється, виходячи з посадового окладу за основною посадою (місцем роботи).
9. Встановлення надбавки за вислугу років або зміна її розміру проводиться з початку місяця, що настає за місяцем роботи, в якому виникло таке право.
