Демодикоз шкіри. Прояви, лікування та профілактика

Демодикоз може розпочинатися в будь-якому віці, однак частіше хвороба виникає в молоді роки, часто в юнацькому віці, під час вагітності, після значного емоційного стресу. Звичайно, появу вугреподібних елементів на шкірі пояснюють банальними (можливо, підлітковими) прищами, які повинні, на думку численних порадників, щезнути самостійно після статевого дозрівання.

Жінки хворіють  на демодикоз приблизно вдвічі частіше, ніж чоловіки. І це жінки, зазвичай, красуні, з білою ніжною шкірою. Поштовхом можуть стати порушення в роботі ендокринної та травної систем, стреси, зниження імунітету, а іноді – використання досить якісної дорогої косметики з гормональними або іншими біологічними домішками. Мирне співіснування з кліщем може бути порушене  надмірною пристрастю до чорної кави, алкоголю, гострих приправ, тривалим сидінням перед комп’ютером, надмірним захопленням сауною чи засмагою.
Клінічна картина демодикозу переважно реєструється в людей з послабленою імунною системою, аметропіями та порушеннями обміну речовин, часто – в похилому віці. Зустрічається в дітей з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту та легень, не коригованою   рефракційною патологією (далекозорість).

Прояви демодикозу

Свербіж, набряк та гіперемія країв повік, поява лусочок біля кореня вій протягом тривалого часу. Зазвичай, хворі скаржаться на швидку втомлюваність очей. Демодикоз  має високий ступінь інвазивності (зараження для оточуючих). Демодикоз легко виявити вже при візуальному огляді. Характерним є вигляд ураженої повіки: наліт по краю повіки, злипання вій, що оточені лусочками у вигляді муфти.

З анамнезу: часті ячмені, випадіння вій, рецидивуючий вугровий висип, псоріаз.
Якщо можна було б зазирнути у волосяні фолікули, з яких росте волосся, або в розташовані клубочки сальних залоз, то в багатьох із них ми б побачили малесеньких безбарвних, вкритих щетинками «хробачків». Такий вигляд мають кліщі роду демодекс.
Зазвичай, після запліднення самка кліща «пірнає»  у вільну сальну залозу або виповзає на поверхню шкіри до кореня волосинки, але при зміні деяких умов вона затримається неглибоко під поверхнею шкіри і саме там відкладе яйця. З них вилупляться юні кліщі, котрі, проходячи кілька стадій розвитку,  будуть зростати, харчуватися та виділяти продукти обміну.

На цьому місці виникає запалення шкіри. На ній з’являються прищі, висипання, вугрі. Страждають частіше ділянки  навколо губ, носа та очей, повік. Іноді далі таких проявів хвороба не йде, людина на довгі роки  отримує діагноз «розацея», «рожеві вугрі», «периоральний дерматит» або  «вугреве висипання».
Але зазвичай демодикоз прогресує. В товщі шкіри утворюється  «рубцева» тканина та велика кількість дрібних твердих петрифікатів. Обличчя вкривається  вузликами та наривами, ранками та маленькими виразками. Воно стає  набряклим, набуває  землисто-сірого відтінку, через втрату дрібних мімічних рухів стає схожим на маску Фантомаса. Інколи найбільше потерпає ніс, який починає  нагадувати велику синьо-червону сливу.

Однак самовільне виліковування від демодикозу не зустрічається. Зазвичай хвороба поступово поширюється від одних ділянок шкіри до інших, що створює значні  незручності для жінки чи чоловіка. Роздушування вугрів, що з’явилися,  при демодикозі призводить лише до загострення інфекції, адже під час цього процесу кліщі вдавлюються в неушкоджені ділянки шкіри.
Складність боротьби з підшкірним кліщем у тому, що він є нашим симбіонтом, тобто його наявність є нормою, а не патологією. Однак неприємності ці кліщі створюють лише тоді, коли починають бурхливо розмножуватись. Це буває  при недостатності імунної системи, при деяких шкірних захворюваннях, наприклад розації або при судинних захворюваннях чи масній пористій шкірі. Захворювання, яке викликає надмірне збільшення колонії підшкірних кліщів, називається  демодикоз. Якщо воно виникло, то повністю вилікуватися від нього вдається рідко, оскільки необхідно ліквідувати причину розмноження кліщів. Зазвичай, при лікуванні демодикозу намагаються зняти загострення захворювання та досягти більш-менш довготривалої ремісії. Для лікування захворювання краще поєднувати  місцеве лікування з прийомом протипаразитарних препаратів системно: тінідазол та тетрациклін.

Лікування демодикозу шкіри

Лікувальні засоби для місцевого лікування (метрагіл желе, сіркові бовтанки, сіркові маски, бензіл-бензоат, антибіотики тощо) використовуються, зазвичай, в режимі домашнього лікування (звісно, після призначення лікаря). При цьому важливо чергувати акарицидні засоби, щоб попередити звикання. Також необхідно дотримуватися дієти, в тому числі виключити з раціону гостру та солону їжу. Протипоказані креми, що містять мед та продукти бджільництва, негативно впливають теплові (судинорозширювальні) процедури, особливо лазня, сауна. Можна використовувати судинозвужувальні креми, що містять ромашку, ментол, м’яту. В стаціонарі хворим проводять іонофорез, роблять  спеціальні маски, проводять судинозміцнювальну терапію.

Місцева терапія – акарицидні засоби.
Обробка країв повік спиртовими розчинами трав (настоянка календули, евкаліпту) або 70% розчином спирту з ефіром + обробка шкіри в ділянці брів, чола, крил носа, підборіддя, зовнішнього слухового проходу – двічі з інтервалом 15 хвилин (до мазі!).
• Мазь  та краплі «ФЛОКСАЛ»;
• Відісік-гель;
• Місцева фізіотерапія;
• Масаж повік, озонотерапія (місцево), магнітотерапія (на фоні терапії лікарськими засобами).
Комбіноване лікування дисбактеріозу (полівалентний стрепто/ стафілококовий бактеріофаг; ністатин тощо).
Корекція рефракційної патології окулярами (особливо в дітей з гіперметропією).
• Корекція порушень імунітету та обміну речовин. Лікування хронічних гастродуоденітів та холецистопанкреатитів (анамнестично – в  80% обстежених).
• Лікування хронічних захворювань легень.
• Профілактика зараження (повторного самозараження).
• Лікування демодикозу повік проводити одночасно з лікуванням демодикозу обличчя.
Для видалення продуктів життєдіяльності кліща процедури ранкового та вечірнього вмивання обличчя з  антибактеріальним милом рекомендовано доповнювати  самомасажем повік (вологими пальцями 1-2 хвилини).
Для унеможливлення повторного самозараження на час лікування рекомендовано:
• для туалету повік та вмивання обличчя використовувати одноразові серветки;
• щодня прасувати пошивки (наволочки) та рушники;
• проводити регулярну санобробку окулярів, приладів для гоління, в тому числі футлярів;
• випрати чи  почистити інші особисті речі (рукавички, шарфи, головні убори, мотоциклетні шоломи), те, що стикається зі шкірою обличчя;
• жінкам не користуватися косметикою, ліквідувати заражену кліщами косметику;
• діти можуть інфікуватися після контакту з інфікованими предметами.
До повного одужання обмежити контакт (обличчя до обличчя) з близькими людьми.
Під час лікування забороняється: вживати алкоголь та гостру їжу, відвідувати лазню та басейн, тривалий час перебувати на сонці, переохолоджуватися, постійно  перевтомлюватися, а також якомога зменшити зорові навантаження (в т.ч. комп’ютер).

Лікування демодикозу повік

Поетапна схема лікування демодикозу повік:
• умивання  антибактеріальним милом (дігтярним);
• Відісік-гель;
• протирати повіки настоянкою календули;
• протипаразитарний гель (метрогіл);
• Флоксал-мазь – втирати в край повік (вії, брови, шкіру обличчя);

Мазь Флоксал – антибіотик на безводній основі, може пригнічувати життєдіяльність збудника.
Флоксал дуже добре проходить у тканини та має дуже широкий спектр – санувальна дія на супутню мікрофлору.
Мазь Флоксал не має консерванту, її рН близьке до рН шкіри, до складу входить Ланолін. Отже, вона є  додатковим косметичним засобом догляду та пом’якшення шкіри повік.
• Консультація дерматолога.
• За необхідності – краплі та мазі з кортикостероїдами.
• Під час лікування бажано проводити масаж повік.
Курс лікування – 10 днів, з інтервалом 10 -14 днів, повторити тричі.

Олена МУЖИЧУК, к.м.н.
Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. Філатова
Кафедра офтальмології ХНМУ

ХОЧЕТЕ ЗНАТИ БІЛЬШЕ – ПРОЧИТАЙТЕ:

1. Білоус В. Й., Боровенська Н.П. Клінічні прояви, особливості перебігу та результати лікування офтальмологічного демодикозу // Офтальмол. журн. - 2006. - №3(1). - с. 31-33.
2. Васильева А.М., Чемоданова Л.Е. Диагностика и клиника демодикоза // Офтальмол. журн. - 1979, - №1. - с. 40-42.
3. Коновалова Н.В. Нариціна Н.И., Савко В.В. возможность применения мази флоксал в лечении демодикоза // Офтальмол. журн. - 2007, - №5.