Репродуктивне здоров'я чоловіків

Внутрішні чоловічі репродуктивні органи

Яєчко – парна чоловіча статева залоза. Функцією яєчок є утворення чоловічих статевих клітин – сперматозоїдів і виділення чоловічих статевих гормонів. Яєчка розташовані в калитці, ліве нижче за праве. Довжина яєчка в середньому становить 4 см, ширина – 3 см, товщина – 2 см. Маса дорівнює 20 – 30 г.
У яєчку налічується 250 – 300 часточок. У паренхімі кожної часточки звиті сім’яні канальці містять клітини герміногенного (сперматогенного) епітелію на різних стадіях дозрівання, а також підтримувальні їх клітини Сертолі. Сім’яні канальці становлять до 85 – 90% об’єму яєчок. У інтерстиції яєчок розташовані клітини Лейдіга, які продукують гормони.

Придаток яєчка або эпідидіміс розташований уздовж заднього краю яєчка, має голівку, тіло і хвіст і складається з єдиної, дуже звитої протоки, довжина якої – близько 5 – 6 метрів. У придатку яєчка налічується 12 – 15 часточок. Кожен каналець часточки впадає в протоку придатку яєчка, що у хвостовій частині переходить у сім’явиносну протоку.

Сім’явиносна протока – парний орган, вона є безпосереднім продовженням протоки придатка яєчка і закінчується в місці злиття з видільною протокою сім’яного пухирця. Довжина сім’явиносної протоки – близько 30 – 35 см. Поперечник цієї протоки становить близько 3 мм, діаметр її просвіту не перевищує 0,5 мм. Стінка протоки має значну товщину, тому вона не спадається і легко пальпується в складі сім’яного канатика.
Сім’явиносні протоки проводять сперму від придатку яєчка наззовні. Просування сперми сім’явиносними протоками здійснюється шляхом хвилеподібних скорочень.

Сім’яний пухирець – парний секреторний орган. Довжина – близько 5 см, ширина – 2 см і товщина – 1 см. Видільна протока сім’яного пухирця з’єднується з кінцевим відділом сім’явиносної протоки і утворює сім’явипорскувальну протоку, що пронизує передміхурову залозу і відкривається в передміхурову частину уретри. Довжина сім’явипорскувальної протоки – близько 2 см, ширина просвіту – від 1 до 0,3 мм.

Передміхурова залоза – непарний м’язово-залозистий орган, що виділяє секрет, який входить до складу сперми й активізує рух сперматозоїдів.
Поперечний розмір передміхурової залози сягає 4 см, поздовжній – 3 см, товщина – близько 2 см. Маса залози дорівнює 20 – 25 г. Передміхурова залоза забезпечує просування сперматозоїдів сім’явиносними протоками і еякуляцію, бере участь у формуванні статевого потягу (лібідо) та оргазму.

Бульбоуретральна (куперова) залоза – парний залозистий орган, який виділяє грузлу рідину, що захищає слизову оболонку уретри від подразнення її сечею.

Зовнішні чоловічі репродуктивні органи

Статевий член має дві функції: сечовипускання і проведення сперми. Розрізняють тіло, що закінчується голівкою, і корінь статевого члена. Статевий член складається з двох печеристих тіл і одного губчастого тіла, які містять безліч лакун, що в разі статевого збудження заповнюються кров’ю.

У середньому розмір статевого члена дорослого чоловіка в спокої становить 5 – 10 см, у стані ерекції – 12 – 20 см.
У передньому відділі статевого члена шкіра утворює виражену складку – крайню плоть, що закриває голівку. Крайня плоть виділяє особливий секрет – смегму. Якщо чоловік не дотримується правил особистої гігієни, смегма скупчується, внаслідок чого можливе запалення голівки статевого члена і виникнення передракових захворювань, у тому числі й у жінок.

Рис. 1. Статеві органи чоловіка
(Анатомічний атлас людського тіла Кишш-Сентаготаї)

Калитка – шкірно-м’язовий орган, у порожнині якого розташовані яєчка, придатки і початковий відділ сім’яного канатика. Шкіра калитки пігментована, вкрита рідким волоссям, містить значну кількість потових і сальних залоз, секрет яких має специфічний запах. Основна функція калитки – створення оптимальних умов для життєдіяльності яєчок, підтримка постійної температури на рівні 34 – 34,5 °С (функція термостата).

Репродуктивна фізіологія чоловіка

Вісь гіпоталамус – гіпофіз – яєчка
Гіпоталамус – головний інтегративний центр функціональної репродуктивної системи у чоловіків. Гіпоталамус одержує інформацію від центральної нервової системи і яєчок та регулює утворення і секрецію гонадотропінрилізінг гормону (ГРГ). ГРГ секретується в пульсуючому режимі, що є необхідною ланкою стимуляції синтезу і секреції обох гонадотропінів гіпофіза – лютеїнізувального (ЛГ) і фолікулостимулювального (ФСГ).

ЛГ і ФСГ утворюються в передній частині гіпофіза і також секретуються в імпульсному режимі. В яєчках ЛГ і ФСГ зв’язуються зі специфічними рецепторами на клітках Лейдіга і Сертолі.

Тестостерон – секретується клітинами Лейдіга, є головним інгібітором секреції ЛГ у чоловіків. У периферичних тканинах тестостерон може перетворюватися в більш сильний андроген дигідротестостерон або в сильний естроген – естрадіол. Андрогени і і естрогени, що утворюються, незалежно один від одного, регулюють секрецію ЛГ.

Продукція ФСГ регулюється за механізмом зворотного зв’язку інгібіном, що утворюється в клітинах Сертолі. Погіршення сперматогенезу супроводжується зменшенням утворення інгібіна і, як наслідок, збільшенням секреції ФСГ. Ізольоване підвищення рівня ФСГ – важливий маркер стану герміногенного епітелію яєчок.

Секреція пролактина також має складний взаємозв’язок з гонадотропними гормонами гіпофіза. У чоловіків з гіперпролактинемією підвищений рівень пролактину чинить інгібуючий вплив на секрецію ГРГ. Підвищення рівня пролактину може впливати на стан центральної нервової системи. У чоловіків з гіперпролактинемією, що одержують замісну терапію препаратами тестостерону, лібідо і сексуальна функція не відновлювалися доти, доки не відбувалося зниження рівня пролактину.

Сперматогенез

Розвиток нормальної і зрілої сперми (сперматогенез) – основний фактор чоловічої фертильності, тобто здатності до запліднення.
Сперматогенез – це складний процес, за якого примітивні статеві клітини герміногенного епітелію, або сперматогонії, діляться і диференціюються в сперматиди і далі в сперматозоїди. Сперматогенез – це процес, що відновлюється кожні 72 – 74 доби. Отже, коли якісь умови або шкідливі фактори усуваються, змін в кількості та якості сперми варто очікувати не раніше, ніж через 2 – 3 місяці.

Дивна клітина – сперматозоїд була відкрита Антоні ван Левенгуком у 1677 р. Сперматозоїди є найменшими клітинами організму людини, які мають здатність активно рухатися.
Розрізняють голівку, що містить генетичну інформацію, шийку і хвіст сперматозоїда. Шийка містить мітохондрії і гранули глікогену. Хвіст – скорочувальні фібрили і відіграє головну роль у рухах сперматозоїда.

Гормональна регуляція сперматогенезу

Продукція сперми здійснюється і регулюється трьома гормонами: ФСГ, ЛГ і тестостероном. У чоловіків і ФСГ, і ЛГ впливають на яєчка: ФСГ стимулює продукцію сперми в клітинах Сертолі, а ЛГ – тестостерону в клітинах Лейдіга.
Тестостерон секретується в пульсуючому режимі у відповідь на пульсуючу секрецію ЛГ. Для тестостерону характерний добовий ритм секреції, з піком секреції вранці і зниженням після полудня або ввечері.

Високі дози ГРГ і його аналогів можуть призводити до зменшення кількості ЛГ-рецепторів і в такий спосіб пригнічувати секрецію ЛГ. На практиці ця особливість використовується з метою медикаментозної кастрації у чоловіків з раком простати. Естрогени пригнічують активність ряду ферментів, що беруть участь у синтезі тестостерону, і, таким чином, безпосередньо впливають на утворення тестостерону.

У здорових чоловіків тільки 2% циркулюючого в крові тестостерону перебуває у вільному або незв’язаному стані; 44% тестостерону зв’язано з глобуліном (стероїдзв’язувальний глобулін, SHBG), а 54% – з альбумінами або іншими білками. Ці стероїд-єднальні білки модулюють дію андрогенів. SHBG має більш високу спорідненість з тестостероном, ніж із естрадіолом, і зміни в рівні SHBG призводять до зміни гормонального фону. Рівень SHBG збільшується під впливом естрогенів у разі лікування тиреоїдними гормонами, цирозу печінки і може знижуватися під впливом андрогенів, гормону росту, ожиріння. Біологічна дія андрогенів виявляється на органах-мішенях, що містять специфічні білкові рецептори до анадрогенів. Тестостерон з крові, що циркулює, надходить у клітини-мішені, де під впливом ферменту 5-альфа-редуктази перетворюється в більш могутній андроген дигідротестостерон.

Основні ефекти андрогенів у тканинах-мішенях:
1. Регуляція секреції гонадотропінів гіпоталамо-гіпофізарною системою;
2. Ініціація і підтримка сперматогенезу;
3. Диференціювання внутрішніх і зовнішніх статевих органів у періоді внутрішньоутробного розвитку;
4. Сприяння статевому дозріванню в пубертатний період.

Клітини Сертолі являють собою постійну популяцію клітин мікрооточення. Вони розташовані на базальній мембрані сім’яних канальців і з’єднані між собою щільними з’єднаннями. Ці щільні з’єднання формують гематотестикулярний бар’єр.
Функціональне значення гематотестикулярного бар’єру полягає в створенні унікального мікрооточення, необхідного для забезпечення сперматогенезу, і підтримці імунологічної привілейованості яєчка. Така ізоляція дуже важлива, тому що утворення сперматозоїдів відбувається з періоду статевого дозрівання, що набагато пізніше становлення функції саморозпізнавання імунної системи. Якби утворення сперматозоїдів не було імунологічно захищене, клітини, що диференціюються, розпізнавалися б імунною системою як чужорідні і знищувалися б. Клітини Сертолі беруть участь як у забезпеченні живлення клітин сперматогенезу, що розвиваються, так і у фагоцитозі загиблих клітин.

Гормональні зміни, необхідні для запуску сперматогенезу, відбуваються незалежно від процесу підтримки сперматогенезу. Для підтримки сперматогенезу, наприклад, при вимиканні гіпофізу, необхідний тільки тестостерон. Однак, якщо функція герміногенного епітелію «вимкнулася» в результаті відсутності тестостерону, то для повторного запуску сперматогенезу потрібні як ФСГ, так і тестостерон.

Транспорт – дозрівання – збереження сперматозоїдів

Хоча утворення сперматозоїдів відбувається в яєчку, процеси дозрівання, збереження і транспорту сперматозоїдів забезпечуються придатком яєчка (епідідімусом). Сперматозоїди, що містяться в сім’яних канальцях яєчка, нерухомі і нездатні до запліднення. Їхнє дозрівання завершується поза яєчком у протоках придатка. Сім’явиносними канальцями тестикулярна рідина і сперматозоїди надходять з яєчка в голівку епідідімусу. Хоча тривалість транспорту протокою епідідімусу змінюється залежно від віку і статевої активності чоловіка, в середньому цей час становить 4 доби. Саме в період дозрівання в голівці і тілі епідідімусу сперматозоїди набувають рухливості, що збільшується, і здатності до запліднення яйцеклітини.

Крім дозрівання сперматозоїдів, придаток яєчка виконує роль «сховища» або резервуара чоловічих статевих клітин. Підраховано, що позаяєчковий резервуар сперми містить близько 440 млн сперматозоїдів, понад 50% яких міститься в хвостовій частині епідідімусу. Вміст сім’явиносної протоки завдяки перистальтичним скороченням стінки протоки надходить у сім’явипорскувальний канал і далі за допомогою емісії і еякуляції в уретру. Під час емісії секрет сім’яних пухирців і передміхурової залози надходить у задній відділ уретри. Еякуляторні скорочення сім’явипорскувальної протоки і м’язів шийки сечового міхура перебувають під контролем симпатичної нервової системи.
За час одного статевого акту виділяється від 2 до 10 мл сперми. У 1 мл сперми міститься від 60 до 120 млн сперматозоїдів.

Встановлено, що перша порція еякулята має невеликий обсяг рідини із сім’явиносної протоки, але містить велику кількість сперматозоїдів. Основний обсяг сім’яної рідини утворюється в сім’яних пухирцях і в меншій кількості – у передміхуровій залозі. Сім’яні пухирці забезпечують живильний субстрат сперми – фруктозу, а також простагландини і речовини, що коагулюють. Загальновизнана функція сім’яної плазми – це створення буфера в кислому середовищі піхви. Згусток, сформований спермою після еякуляції, розріджується протягом 20 – 30 хвилин під впливом протеолітичних ферментів передміхурової залози. Секрет передміхурової залози також додає в сім’яну рідину іони цинку, фосфоліпіди, спермін, фосфатазу. Перша порція еякулята характеризується максимальним вмістом сперматозоїдів і секрету передміхурової залози, водночас друга порція представлена, насамперед, секретом сім’яних пухирців і містить меншу кількість сперматозоїдів.

Урологічні проблеми чоловіків

Чоловіки, що страждають на урологічні проблеми, обов’язково мають бути обстежені на рівні первинної медичної допомоги.
У разі змін симптомів або їх прогресування пацієнта необхідно направити на дообстеження чи лікування до уролога.
Вікова межа для чоловіків, що страждають на урологічні захворювання, різна; це хлопці у підлітковому (14 – 21 рік), юнацькому (21 – 29 років) віці, у яких частіше зустрічається рак яєчка; у чоловіків у віці 40 – 90 років (з проблемами простати) або чоловіків будь-якого віку з еректильною дисфункцією.

Чоловіки з урологічними проблемами, на жаль, нечасто звертаються за медичною допомогою відразу після виникнення симптомів (гостра затримка сечі, пріапізм та перекрут яєчка є винятком). Лише коли симптоми захворювання стають постійними, значно впливають на якість життя, тоді пацієнти починають консультуватись і погоджуються на обстеження та лікування.

Особливості процесу консультування чоловіків
Пам’ятайте:
А. Про бажання чоловіків лікуватись у компетентного спеціаліста, який сприймає пацієнта як відповідального партнера з усіх питань, які стосуються стану здоров’я.
Б. Загалом чоловіки рідше звертаються за медичною допомогою і, зазвичай, на більш пізній стадії захворювання.
В. Чоловіки часто намагаються приховати проблеми психологічного і сексуального характеру.
Г. На стан здоров’я чоловіків впливають не лише медичні фактори, але й сім’я, спосіб життя, професія, міжособистісні взаємини, проблеми суспільства.
Д. Про важливість профілактичної роботи, пропаганди здорового способу життя, збільшення тривалості активного життя.

Контрацепція у чоловіків

Участь чоловіків у плануванні сім’ї і питання застосування різних методів контрацепції ними посідає особливе місце серед проблем репродуктивного здоров’я.

На відміну від питань стосовно застосування різних методів контрацепції жінками, яке протягом останніх десятиріч широко висвітлювалося в спеціалізованій літературі і засобах масової інформації, питання контрацепції у чоловіків не розглядалося окремо. Це пов’язано, насамперед, із тим, що більшість методів запобігання небажаної вагітності були призначені для застосування їх жінками. Окрім цього, інтерес жінок до цього питання є набагато більшим, оскільки саме вони народжують, вигодовують і доглядають дитину, отже, вони більше зацікавлені в контролі власних репродуктивних функцій.

Водночас, як чоловік, так і жінка повинні рівною мірою брати відповідальність на себе в процесі планування сім’ї – попереджати небажану вагітність за допомогою ефективних методів контрацепції, народжувати бажаних дітей, попереджувати ускладнення та оберігати як власне, так і репродуктивне здоров’я партнера. Звісно, на цей процес впливають соціокультурні, релігійні, психологічні фактори того суспільства, в якому живе подружжя.

Участь чоловіків у процесі планування сім’ї передбачає:
• Відповідальність за прийняття рішення стосовно вибору методу планування сім’ї з метою збереження свого здоров’я і здоров’я жінки;
• Забезпечення безпечної статевої поведінки;
• Згоду на той чи той метод контрацепції, що обирає жінка;
• Згоду і готовність використати паралельний метод контрацепції, що більш гарантовано запобігає небажаній вагітності і попереджує ЗПСШ (подвійний голландський метод).

Окремим випадком є те, коли жінка внаслідок певних ситуацій або за станом здоров’я не може використовувати той чи той метод контрацепції, а тому вся відповідальність стосовно вибору і застосування конкретного методу контрацепції покладається на чоловіка.
На жаль, в Україні досі спостерігається низький рівень обізнаності й сексуальної культури чоловіків, в основі чого лежить дві головні проблеми:
• Незнання чоловіками ефективних методів контрацепції (винятком є хіба що презерватив);
• Небажання дізнатися більше.

В цьому разі ефективними можуть бути спеціальні консультації для чоловіків у центрах планування сім’ї, семінари, теле- та Інтернет-конференції. Особлива роль відводиться просвітницькій роботі друкованих ЗМІ.

Роль сімейного лікаря в консультуванні подружньої пари важко переоцінити. При цьому важливо, щоб у процесі консультації чоловік засвоїв такі моменти:
1. Запобігання вагітності дозволяє статевим партнерам насолоджуватися статевим життям вільно і без остраху. Сам собою статевий акт без контрацепції може призвести до небажаної /незапланованої вагітності. Контрацепція дозволяє відкласти появу дитини до певного часу. Свобода вибору має важливе значення для матеріального і соціального добробуту сім’ї.
2. Подружжя має бути взірцем для власних дітей щодо питань планування сім’ї, і таке виховання у майбутньому дозволить їм уникати небажаної вагітності та ЗПСШ.
3. Презерватив на сьогодні залишається єдиним методом контрацепції, що запобігає СНІДу і ЗПСШ.

До методів контрацепції, що можуть бути використані чоловіками, в цілому висуваються ті ж вимоги, що й до жіночих контрацептивів:
1. Висока ефективність методу.
2. Безпека, нешкідливість для організму, відсутність шкідливого впливу на сексуальну функцію.
3. Доступність.
4. Зручність використання.

З 70-х років ХХ століття проводилася розробка медикаментозних засобів контрацепції різного походження, до яких належать:
1) анаболічні стероїди;
2) естрогени і гестагени;
3) рослинні препарати, наприклад, витяжка з хлопкової олії;
4) інгібітори ферментів;
5) антиандрогени, наприклад, ципротерону ацетат тощо.

Водночас жоден із цих засобів не відрізнявся високим рівнем безпеки, препарати обумовлювали низку побічних ефектів і ускладнень, у тому числі – незворотніх. Тому наразі ці засоби не застосовуються, але науковий пошук у цьому напрямі триває.

Найбільшого поширення набули такі методи контрацепції у чоловіків:
1. Механічні (бар’єрні);
2. Хірургічні:
• Добровільна хірургічна стерилізація (вазектомія);
3. Поведінкові:
• Утримання
• Coitus interruptus
• Альтернативні способи сексу.

Презерватив є одним із найпоширеніших методів контрацепції, які застосовують чоловіки. Він являє собою тонкий чохол із синтетичного матеріалу (латекс або вініл). Презерватив може бути оброблений різними речовинами – лубрикантами (гелева водяниста основа), сперміцидами (зазвичай он-оксинол 9), мати різну товщину, форму, поверхню. Презерватив одягається на статевий член у стані ерекції.
Окрім того, що презервативи в разі правильного їх використання здатні попередити потрапляння сперми в статеві шляхи жінки, вони ефективно запобігають ЗПСШ і зараження СНІДом.

Контрацептивні переваги:
• Негайна ефективність.
• Не впливають на грудне вигодовування.
• Можуть використовуватися як страхувальний метод водночас із іншими методами контрацепції (наприклад, КОК).
• Відсутній ризик для здоров’я, пов’язаний із використанням методу.
• Відсутні системні побічні явища.
• Доступність.
• Продаються без рецепту.
• Не потребують проведення спеціального медичного огляду перед застосуванням.

Неконтрацептивні переваги:
• Сприяють залученню чоловіка до процесу планування сім’ї.
• Єдиний метод планування сім’ї, що запобігає ЗПСШ і СНІДу.
• Можуть подовжувати період до еякуляції.
• Можуть знижувати ризик раку шийки матки.
• У разі лікування імунологічних форм безпліддя перешкоджають потраплянню антигенів сперміїв у піхву.
• В разі алергії у жінки на сім’яну рідину і антигени сперміїв перешкоджають цим реакціям.
• У хворих після операцій на органах черевної порожнини можуть поліпшувати ерекцію за рахунок компресії основи статевого члена.

Недоліки презервативів:
• Контрацептивна ефективність – 2 – 15 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання.
• Ефективність залежить від бажання пари дотримуватись інструкцій щодо правильного використання презервативів.
• Ефективність залежить від користувача (потрібна постійна мотивація застосовувати метод під час кожного статевого акту).
• Знижують чутливість статевого члена, тим самим ускладнюючи підтримку ефективної ерекції.
• Необхідна наявність відповідних умов зберігання у користувачів.
• Необхідно мати достатній запас презервативів до початку статевого акту.
• Необхідна постійна наявність у продажу.
• Можливі подразнення і реакції на латекс, лубрикант або сперміцид як у чоловіків, так і в жінок.

Таким чином, презервативи незамінні для пар, що бажають мати ефективний захист від ЗПСШ і небажаної вагітності, за нерегулярних статевих зносин з різними партнерами, можуть виступати тимчасовим і страхувальним методом у підборі або паралельно з іншими методами контрацепції.
Саме тому презерватив нині користується заслуженою популярністю у чоловіків.

Вазектомія

Добровільна хірургічна стерилізація (вазектомія) належить до незворотних методів контрацепції.

У розвинених країнах цей метод набув досить широкого розповсюдження серед чоловіків, що вирішили питання планування сім’ї і не бажають мати більше дітей. Наприклад, у США близько 36% чоловіків, що мають трьох і більше дітей, роблять лапароскопічну вазектомію. В Україні такий метод не розповсюджений.

Великого значення в разі використання методу хірургічної стерилізації набуває грамотне консультування. Консультант зобов’язаний чітко пояснити, що метод є незворотнім, і чоловік не зможе більше мати дітей. Слід пояснити також переваги і недоліки методу, можливий ризик, дати можливість поставити і відповісти на всі запитання. Чоловік також повинен мати час для порад із близькою людиною для прийняття остаточного рішення. Він може в будь-який час до початку процедури змінити своє рішення. З юридичної точки зору згода дружини не є обов’язковою.

Заповнюється спеціальна форма добровільної згоди на стерилізацію, яка є офіційним правовим документом і відображенням того факту, що рішення прийняте добровільно.

Суть методу полягає у перев’язуванні (блокуванні) сім’явиносної протоки через мікророзріз (лапароскопічне втручання). Після нього в сім’яній рідині відсутні сперматозоїди, і запліднення неможливе. Слід пам’ятати наступне:
1. У перші 3 місяці після втручання або до того часу, доки не відбудеться 20 еякуляцій, метод не може забезпечити надійний захист від небажаної вагітності. Достовірним показником є відсутність сперматозоїдів в еякуляті під час розгляду під мікроскопом.
2. Вазектомія не впливає на лібідо і сексуальну активність, оскільки метод не пригнічує функції яєчок.
3. Метод не захищає від захворювання на СНІД і ЗПСШ. Тому в низці випадків слід застосовувати презерватив.

Переваги методу (контрацептивні):
* Висока ефективність (0,1 – 0,15 вагітностей на 100 жінок протягом першого року використання).
• Постійний метод.
• Не впливає на грудне вигодовування у дружини.
• Метод не пов’язаний із статевим актом.
• Операція нескладна, що проводиться під місцевою анестезією.
• Відсутність довготривалих побічних ефектів.
• Не впливає на статеву функцію.

Недоліки методу:
• Метод незворотній.
• Пацієнт може жалкувати згодом про прийняте рішення.
• Необхідно враховувати період (3 місяці або до 20 еякуляцій), коли можливе запліднення.
• Оперативний та анестезіологічний ризик, як і для будь-якої операції.
• Післяопераційний біль та дискомфорт.
• Небхідна участь кваліфікованого медпрацівника.
• Метод не захищає від СНІДу та ЗПСШ.

Метод утримання від статевих зносин належить до поведінкових і передбачає ухилення від статевого акту в дні, коли найбільша вірогідність запліднення. Такі дні визначаються за допомогою різних ознак – базальної температури тіла жінки, цервікального слизу тощо. Тому ефективність методу дуже залежить від знань і навичок подружньої пари з визначення фертильної фази.

Перерваний статевий акт

Coitus interruptus – перерваний статевий акт. Цей традиційний метод планування сім’ї передбачає повне виведення статевого члена з піхви жінки до моменту еякуляції. Таким чином, сперма не потрапляє до статевого тракту жінки, і запліднення не відбувається. Головним недоліком цього методу є низька контрацептивна ефективність, тобто високий відсоток контрацептивних невдач. При цьому чоловік постійно має контролювати себе, що неодмінно призводить до психологічного дискомфорту, перевантаження.

Альтернативні методи статевої поведінки передбачають еротичне спілкування чоловіка та жінки без здійснення вагінального статевого акту. Також можуть застосовуватися у «небезпечні» дні. Недоліками даного методу є можливість потрапляння сперми в піхву і настання вагітності, а також зараження ЗПСШ і СНІДом.

Таким чином, чоловіки, як і жінки, повинні застосовувати ефективні та безпечні методи планування сім’ї й нести рівною мірою відповідальність за той чи той обраний метод.

Дмитро БАБИНІН
к.мед.н., кафедра урології НМАПО ім. П.Л. Шупика
Володимир РИЖАК
лікар-уролог, Київська обласна клінічна лікарня