Уреаплазмоз у жінок: симптоми, лікування
Уреаплазма – це збудник мікроорганізму уреалітікум і парвум, які відноситься до внутрішньоклітинного Грам-негативного мікробу; бактерія, яка не має стінок клітини і ДНК. Викликаний уреаплазмою запальний процес, що виникає в органах сечостатевої системи, і передає статевим шляхом, називається уреаплазмозом.
Інкубаційний період цього захворювання триває 3-5 тижнів.
Буває двох видів: свіжий уреаплазмоз (уповільнений, підгострий, гострий) і уреаплазмоз хронічний (тривалість 2 місяці, характерно безсимптомний перебіг). Майже в 95% випадках діагностувати самостійно його неможливо, оскільки інфекція може тихо жити в організмі у 40% людей. Супроводжується хвороба свербінням і пачінням при сечовипусканні, болями внизу живота, виділеннями з піхви, пізніше додаються гнійні виділення з сечових шляхів, сеча стає каламутною.
Піддані уреаплазмозу жінки вікових груп 14-19 і 20-29 років. Впливають на розвиток цього захворювання нерозбірливе статеве життя (з різними партнерами), не використання контрацептивів, а також деякі інші хвороби: камені в сечовому міхурі і в нирках, ерозія, неоплазія шийки матки, хвороби сечостатевої системи, хвороби жіночих статевих органів, пієлонефрити, порушення імунітету і менструального циклу.
Можуть виникнути проблеми, що впливають на вагітність. Позаматкова вагітність є наслідком впливу уреаплазми на епітелій фаллопієвих труб. Ураження матки, викликане уреаплазмою, зване хоріоамніонітом, призводить до передчасних пологів. Під час вагітності під впливом естрогенів відбувається розмноження мікроорганізмів, що веде до розвитку уреаплазмоза, тому на ранньому етапі планування дитини, потрібно пройти повне обстеження, щоб вчасно почати лікування.
Уреаплазмоз, якщо не лікувати, може викликати ускладнення при вагітності і вплинути на вагу плода. З часом хвороба переходить в хронічний стан, чим може викликати запалення суглобів. При застуді та емоційному перевантаженні можуть бути загострення уреаплазмоза, часто зустрічається в поєднанні з гарднерелами, трихомонадами, хламідіями.
Діагностика уреаплазмозу
Для виявлення цього збудника застосовують кілька методів:
♦ бактеріологічний
♦ полімеразна ланцюгова реакція (зустрічаються хибнопозитивні відповіді, потрібна ретельна діагностика).
♦ визначення антигенів
♦ генетичні зонди
♦ метод активованих частинок
♦ серологічний метод
Для отримання максимальної інформації в діагностиці використовується посів, за яким можна судити про чутливість до антибіотиків і активності збудника уреаплазми.
Лікування уреаплазмозу
Лікування даного захворювання необхідно проводити комплексно, використовуючи імуномодулятори, вітамінотерапію, антибіотики і фізіотерапію. Для кожного пацієнта призначається лікування індивідуально. Це необхідно для того, щоб вибрати необхідний препарат, що пригнічує інфекцію, проводяться тести на антибіотикостійкість штамів мікроорганізмів.
В основному застосовують антибіотики – макроліди і клас фторхінолонів, наприклад, високоефективні препарати Оспамокс або Доксіцілін, суспензії Сумамед. При фізіотерапії використовуються струми, лазер, ультразвук, магнітні поля і т.д.
Іноді у одних людей уреаплазмоз усувається без жодного лікування, тобто самостійно. У інших спостерігаються часті рецидиви. Тому для лікарів і сьогодні залишається загадкою походження цього захворювання. Під час лікування особливе значення має спосіб життя пацієнта: дотримання дієт, відмова від тютюну, алкоголю і статевого життя. Після лікування рекомендується повторне контрольне обстеження, що підвищує позитивний результат одужання.
